Секретаря сільської ради Галину Анатоліївну у селі дуже поважали. Вона мала гарну репутацію та суворий характер. До того ж Анатоліївна була вольовою жінкою. Сільський голова до неї прислухався і ухвалював рішення на основі її думки.
Але раптом все змінилося. Галина Анатоліївна ходила якась засмучена. Ось і засідання сільради відбулося без неї. Жінка перетворилася на тінь. Люди перешіптувались, але не наважувались питати, у чому річ. Проте комусь таки вдалося дізнатися про причину її смутку.
Жінка так засмутилася, тому що її син залишив свою дружину із маленьким сином. Галина самостійно виховувала Славка, попри те, що мала чоловіка. Син був талановитим та здібним хлопцем. Найкраще навчався в університеті. Така наполегливість у навчанні не минула дарма, адже Славко став хорошим спеціалістом, нещодавно очолив філію провідної компанії.
Все було добре крім Даші, з якою почав зустрічатися Славко. Матері дівчина одразу не сподобалася, адже її родина мала не хорошу славу у селі. Та син нічого і чути не хотів, одружився з Дашею. Скоро в Славка з’явився син. Вже бабуся не відходила від онука, але невістку не помічала. Молодята переїхали в новий розкішний будинок, який купили до весілля.
Сама Галина жила у хорошому приватному будинку. У жінки були гроші. Бо і вона мала стабільний заробіток, і чоловік із закордонної роботи не виїжджав. Все життя там працював, повертався лише на зимові свята. Тому і прожила Галина все життя сама. У її житті була лише робота та син.
Ходили чутки, що в чоловіка Галини з’явилася нова родина. Але ця новина жінку не хвилювала. Вона вважала, якщо приїжджає і гроші надсилає, значить все добре.
— Мамо, я покохав іншу. Вона і є моя єдина, — такою новиною приголомшив Славко.
— Славку, роби як знаєш. Але Даша із сином житимуть в нашому будинку. Ти ще молодий, заробиш на своє житло. Я виховувала тебе сама. Але не допущу, щоб така сама доля спіткала мого онука.
Славко не вірив своїм вухам. Він думав, що з новим коханням житимуть в будинку, де нещодавно зробив перші кроки синок. Та матір перекреслила всі плани.
Селом поповзли плітки, люди почали перешіптуватися. Ця новина ошелешила їх. Ніхто не розумів, чому саме Галина так вчинила і чим керувалась. Адже коли вибір стоїть між сином і невісткою, то вибір ніби як і очевидний, але мабуть не в цьому випадку.
Попри те, що Галину переконувало багато людей, вона не змінила свого рішення. З невісткою стосунки налагодилися, а онук став її єдиною радістю. Жінка сподівалася, що в онука буде зовсім інша доля. Що він одружиться раз і на все життя.
А ще Галина корила себе за те, що виховала сина так, що той вважав нормальним залишити власну дитину без житла. Поплакала трохи і дала собі слово, що виховає свого онука так, щоб не було за нього соромно.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
