fbpx
Події
Рано вранці мешканці будинку невеликого містечка спостерігали з вікон, як до дверей їх під’їзду під’їхав мікроавтобус, якісь люди розвантажують з нього коробки і тягнуть в одну з квартир. Хм, дивно, невже цю квартиру хтось купив? Там колись давно жила самотня старенька, там її і не стало, а не купували цю квартиру через забобони

Років зо два ріелтори робили все, щоб її продати, але хтось покупцям зливав інформацію про те, що квартира погана. Хоча вона була цілком чистою і навіть ремонт у ній зробили родичі бабусі.

Дивувалися ще й тому фактові, хто цю квартиру купив: у дорогому автомобілі, сиділа красиво одягнена пані модельної зовнішності з дівчинкою років семи. Так в містечку ніхто не одягається — речі, ніби з Голлівуду.

Але меблів майже не було: тільки дитяче ліжко, стіл, кілька тумбочок, стільці і все, а решта — коробки. З найбільшою цікавістю за цим дійством спостерігала Анжела, яка живе зліва від проданої квартири. Судячи за віком красивої пані, вона була її одноліткою.

Уже ввечері Анжела не витримала: подзвонила в двері сусідки, щоб познайомитися. Двері відчинила красива жінка.

— Доброго дня, сусідко, ви вже вибачте, але все ж будемо поруч жити, а можливо і дружити. Може вам потрібна якась допомога?

Красива жінка кілька секунд подумала, але пустила Анжелу. У квартирі було порожньо, але вже стояло дитяче ліжко, а поруч — постеленний на підлозі матрац і подушка з ковдрою. Сусідка представилася Вірою і запропонувала сісти за стіл. Розмова особливо не клеїлася — Віра лише запитала, як і чим живе містечко, де можна влаштуватися на роботу, чи гарна тут школа і все. Анжела не хотіла лізти їй в душу — якщо Віра захоче, сама як-небудь розповість про своє життя: чому така розкішна жінка раптом оселилася у них в глушині.

Згодом сусідки потоваришували, але Віра все одно вперто не відкривала свою душу. Анжела бачила, як скромно живуть мати з донькою, хоч Віра і влаштувалася працювати в ЖЕУ. Навколо неї постійно крутилися чоловіки, але вона їх ніби не помічала. Навіть на 8 березня вона не захотіла брати участь в корпоративній вечірці, взяла подарований колегами букет і пішла додому. Але вже вдома, разом з Анжелою, за чаркою «чаю» вона раптом розговорилася.

Так, життя у неї було непросте. Сама вона з Одеси і справді була моделлю: на це вказує її правильна постава, і хода. Але сім’я її була не з благополучних. Батьки випивали, а два брати мали проблеми з законом. Вона мріяла розбагатіти і вирватися з сімейного пекла. З ростом кар’єри з’явилися гроші, через що на неї насідала питуща рідня і вимагала поділитися. Одного разу Віра дала їм велику суму грошей і попросила раз і назавжди забути про її існування, тому що вони ламають їй життя, псують кар’єру і Вірі за них соромно.

Звичайно ж, на таку красуню клюнув великий бізнесмен. Закрутився роман, потім було весілля, медовий місяць. Все як у людей, тільки дуже круто. Чоловік Олег спочатку ставився до Віри з трепетом, навіть поважав її роботу, не намагався контролювати її дохід, і Віра цілком могла складати гроші, в доларах. Тільки от з часом все це ходіння по подіуму почало дратувати Олега. Він почав вимагати, щоб вона кинула роботу і займалася будинком.

— Мені не подобається, що ти перед іншими крутиш, сама знаєш чим. Це не робота, скоро стара станеш, чим будеш займатися? І взагалі, я не впевнений, що ти тільки тупанням гроші заробляєш.

Після цих слів Віра замахнулася, але він перехопив її руку:

— Чуєш ти! Прищіпка для білизни! Якщо я так замахнусь, то від тебе і мокрого місця залишиться! Тому раджу не рипатися.

Згодом цей інцидент забувся, Віра народила дочку. Чоловік навіть на виписці сказав фразу:

— Ось цією дитиною я тебе і прив’яжу до дому. А не будеш донькою займатися — просто прив’яжу.

Якось, не по собі навіть. Але роботу справді довелося залишити і займатися домом. Хоч вона і намагалася виглядати в домашньому халатику, як на подіумі, але Олега вона почала чомусь дратувати. Він прискіпувався через дрібниці. Так минуло сім років і Віра відчувала, що у чоловіка є інша. Вона була права — її суперницею була колишня колега «по цеху», єхидна і підступна Жанна. Вони ще з тих давніх пір були ворогами.

— Олеже, давай розлучимося по-хорошому! — попросила у чоловіка Віра.

— Давай, котися звідси хоч зараз, але дочку я тобі не віддам. Ти думаєш на тебе ніякої управи не знайдеться? У мене є гроші, зв’язки, а на суді я скажу, що ти бозна чим займалася і свідків знайду!

Віра почала збирати речі — свої і доньчині, але чоловік вирвав сумки і виставив дружину з дому зі словами:

— З чим у мій дім прийшла, з тим і підеш.

Ще й ключі відібрав. Вмиваючись сльозами, Віра пішла на колишню роботу, розшукувати Жанну. Та посміхалася, усвідомлюючи свою перемогу, але вислухала Віру. Вона благала допомогти їй забрати дитину. Вирішили зробити так: скоро в будинку Олега відбудеться вечірка, буде багато людей, Жанна збере деякі речі — Віри та дівчинки і в метушні допоможе вивести дитину. Операція виявилася досить складною, але все ж їм це вдалося, причому Жанна зробив все так, щоб Олег не між її в цьому запідозрити. Віра розуміла, що Жанні не потрібна чужа дитина.

Заощадження Віри були невеликими, але їм потрібно було втекти! Додому повернутися неможливо, тому що батьки за пляшку продали б рідну дочку. Серед друзів і знайомих — одні лише Олегові прихвостні! Віра взяла два квитки на поїзд і вирушила в одну з областей країни: в інтернеті вона знайшла недорогу квартирку в районному центрі, її ціна була якраз такою, що її можна було купити. До покупки квартири жінка орендувала кімнату у однієї бабусі, а за місяць змогла зібрати дещо з речей домашнього вжитку: десь задешево з рук купила, а десь і взагалі віддали задарма. Ось про що розповіла тоді Віра Анжелі і закінчила такими словами:

— Ти знаєш, так комфортно і спокійно я ще ніколи не жила — ні в своїй родині, ні коли була заміжня. Щоб чоловік мене не знайшов, я змушена ось так жити. Розлучитися не можу — боюсь, що знайде. Тільки не це! Не хочу більше красивого життя, я сита ним!

Фото ілюстративне.