При переїзді господиня заявила, що собаку та кішку забирати не збирається
Соня та Глаша уважно спостерігали за метушні, яка діялася на невеликому дворику. Господиня жваво покрикувала на вантажників. А її онук намагався обмотати плівкою меблі, наївно вважаючи, що це вбереже її під час транспортування.
Без сусідів звичайно не обійшлося… Вони “висіли” на огорожі з обох боків і коментували те, що відбувається.
– Матвіївно, ти гамак забиратимеш?
– А навіщо він мені у міській квартирі?
– То давай я заберу?
– Забирай. Мені без потреби.
Відразу ж пожвавішали інші…
– А мені можна отой кущик смородини?
– Матвівно, я б вхідні двері забрав. Можу кілька сотень дати!
Тільки тут уже Матвіївна суворо цикнула на сусідів, що розійшлися:
– Ще чого, це все куплено. Люди гроші за будинок та ділянку віддали. Спробуйте, тільки чіпайте.
Сонька відразу ж підтвердно гавкнула. Справді, дай волю, все розтягнуть.
– Ну, а Соньку то з Глашкою забирати збираєшся?
З хитрим прищуром спитала огрядна сусідка. Бабуля зупинилася, почухала лоба і сказала:
– Та ні. Сонька величезна, на руки не поміститься, а у Глашки норів – будь здоровий. Ні, точно забирати не буду…
Сусіди переглянулись і заголосили:
– Оце так! І як совість тобі дозволяє животину напризволяще залишати? Вони ж до нас ходитимуть, а у нас свої коти та собаки. Совісті в тебе, Матвіївно, нема!
Онук, змахнувши вологою від поту чубчиком, поривався щось сказати, але спіймавши строгий погляд бабусі, повернувся до останнього стільця і почав енергійно його замотувати.
– А мені яке тепер діло? – “Відголила” їхня жінка.
Кішка, що мучить цікавість, підійшла збоку до вантажівки.
– Глашко, а ну йди звідси! Бачиш, мужики тут бігають, а ти під ногами плутаєшся!
Невдоволено глянувши на сердиту господиню, кішка повернулася до своєї подруги. Потерлася боком об трохи невдоволену морду і лягла поряд. Вони турбувалися, намагалися приховати це від оточуючих та один від одного, але тільки ні від кого не могло сховатися, як хвилюються ці двоє.
Соня і Глаша розуміли, що на їхніх очах щось зараз відбувається, але тільки як зрозуміти, що… Хотілося підійти ближче, вивчити, подивитися, але їх уже кілька разів проганяли і трохи втрачені кішка з собакою знайшли собі місце в тихому кутку.
Матвіївна востаннє обійшла будинок, перевіривши, чи не забула що. Посмикала міцно замкнені двері і окинула довгим поглядом свій будинок і ділянку. Вантажівка вже помчала і онук чекав її біля воріт у своєму новому, блискучому автомобілі.
Бабуся повільно брела до машини … Як же важко їй далося рішення переїхати жити в місто, але вона все-таки зважилася. Під цікавими поглядами, що свердлили їй спину, Матвіївна підійшла і відчинила задні двері.
– Сонько, Глашко! Живо до машини! Окреме запрошення потрібне?
Потім насмішкувато глянула на сусідів…
– Навіщо їх забирати, самі застрибнуть!
Окремого запрошення не потрібно, Матвіївна ще не встигла зачинити дверцята, як собака і кішка почали тиху бійку за місце біля вікна.