Про весілля найкращої подруги дізналася із соціальної мережі.
З Надією ми товаришували з першого класу, всю школу просиділи за однією партою, були подружки не розлий вода, завжди були разом нерозлучні. Перед випускним ми посварилися, банально через колір сукні, не спілкувалися 3 роки. За цей час я закінчила коледж, вона училище, зустрілися на зустрічі випускників, розмовляли та знову потоваришували.
Але згодом я почала помічати, як вона змінилася: вона стала заздрісною, злою, постійно пліткувала, а ще її постійно доводило те, що у свої 21 рік вона була ще незайманою, та й на зовнішність була неприваблива, худа, з опуклими очима і кривими ногами. Тому вона завжди розповідала казки про те, як вона кавалерів відшиває штабелями.
На момент нашої зустрічі вона ніде не працювала, сиділа у батьків на шиї, тому, оскільки мала багато вільного часу, вона стала приходити до мене на роботу. Я, звичайно, була рада, але начальник був незадоволений і тому після чергового її приходу запропонував мені залишити місце.
Півроку я шукала нову роботу, ходили разом із Надею і ці походи нас здружили. Ми знайшли місця у великому гіпермаркеті, де й пропрацювали наступні 6 років. Працювали разом, гуляли разом, у відпустку їздили разом.
Рік тому Надя звільнилася з роботи, сказала, що в неї очі болять постійно сидіти на касі. Після цього ми почали спілкуватися трохи рідше, але все-таки щоп’ятниці ми ходили в наш нічний клуб і гасили до ранку, бігали вихідними магазинами, та й просто спілкувалися.
Перед Новим роком Надя заявила, що у неї з’явився новий шанувальник, якийсь Олег – заможний бізнесмен, упакований на повну, що він на Новорічні свята везе її до Карпат. Я, звичайно, їй не повірила та образилася, бо ми збиралися їхати на свята до Львова, але нічого.
2 січня вона зателефонувала, почала розповідати, як відпочила. На моє прохання подивитися фотки почала вигадувати різні казки. Потім я якось все забула, продовжувала спілкуватися, дружити, слухати казки, про яка вона красуня.
У квітні я познайомилася з Мишком – добрий хлопець, простий, Надя його відразу не схвалила, постійно нила, що він жебрак, не гарний, і т.д., але я залишалася при своїй думці. Цього літа ми планували їхати на море всі разом: я з Мишком і Надя з Олегом. Путівки були куплені за тиждень, але раптом вона заявляє, що має депресію і вона нікуди їхати не збирається. Я була шокована: і гроші пропадуть, і підстава подруги. Врятував Мишко – запросив свого друга з дружиною, звичайно, не подруга, але нічого, відпочили добре.
Всі перші 10 днів я повністю віддавалася морю, сонцю та відпочинку, а на 14 день, я зрозуміла, що на базі є Wi-Fi і ввечері вирішила зайти в соцмережу. Думала поспілкуватися з Надею, тому що всі 2 тижні вона не відповідала на дзвінки, я навіть почала хвилюватись. Зайшовши в соцмережу, я обомліла: у мене в друзях з’явився новий друг (К*ва Надія), ні, це була моя подружка Надя По*ва, але тільки в шикарній білій сукні та з букетом жовтих троянд. Я впала у ступор.
Спочатку я вирішила, що це мені здається, потім вирішила, що просто глючить комп’ютер і вимкнула його. На день я пішла в себе, Мишко не знав, що зі мною робити, він чудово розумів, як це отримати такий удар від найкращої подруги. А я не могла зрозуміти, навіщо вона все це задумала, чекала доки я поїду з міста, навіщо?
Моє спілкування із внутрішнім «я» перервав Мишка, він зайшов з мого пароля на сторінку і приніс мені показати те, що я не побачила: внизу красувався альбом із весільними фотографіями та підпис: «День народження моєї родини».
Це виходить, вона була вже одружена і домовлялася їхати зі мною на море? Я почала гортати фотографії та побачила, що чоловік її – не заможний бізнесмен Олег, а скромний охоронець того ж магазину Руслан, у якого ще й аліменти на 2 дітей висять. Я жахнулася – і ця людина ображала мого Михайла!
Звичайно, я хотіла написати їй багато чого цікавого, але потім передумала – не гідна вона цього. Повернулася з моря, вийшла на роботу, і життя потекло своєю чергою: робота, будинок, Мишко.
На цьому тижні, до мегамаркету прийшла Надя, скупитися, йде, посміхається і каже: «Ну ти даєш, подружко, навіть не привітала!» Я їй відповідаю: А з чим тебе вітати, ти мені нічого не говорила, а тому, що висить в інтернеті, я не вірю. Вона посміхнулася і питає: «А як там у тебе з Мишком, заміж ще не кличе? А тобі вже час заміж, пече». Я відповіла, що пекло у неї, а в мене все нормально. З цими словами я розвернулася і пішла.
А ввечері побачила повідомлення в мережі: «Як Мишко заміж візьме, ти, сподіваюся, не забула про подружку – я ж дружка!» У мене не вистачило слів, щоби відповісти. Потім зібралася і написала, що як тільки – одразу фото викладу, як і ти. У відповідь прийшло смс: Якщо ти так зробиш, значить, нашій дружбі кінець! Я спокійно відповіла: “А хіба після твого весілля не кінець?”
Ось так я і втратила найкращу подругу. Якби не інтернет, досі нічого б не знала.
