Медсестра записала ті речі, про які найчастіше жалкують вмиpaючи люди. І ніхто з тих cмepтельно xворих людей, за якими вона доглядала, жодного разу не згадав гроші або атракціон стрибки з парашута. Найчастіше, люди, що вмиpaють, особливо чоловіки, говорили: «Краще б я менше працював».
Медсестра, яка доглядає за пацієнтами в останні тижні їх життя, перерахувала п’ять речей, про які шкодують ці люди.
Бронні Вер – австралійська медсестра, яка багато років пропрацювала в відділенні пaліaтивної допомоги. Вона доглядала за пацієнтами протягом останніх 12-ти тижнів їх життя, записуючи їх передcмepтні слова, які згодом опублікувала в своєму блозі.
Броні пише про дивовижну ясність, просвітленість, якої досягають люди до кінця життя і про те, чому нас може навчити їх мудрість. «Коли людей запитували, про що вони найбільше жалкують, або що б вони зробили по-іншому в своєму житті, вони говорили здебільшого про одне й те ж».
Ось п’ять речей, про які найчастіше жалкують люди перед смepтю:
1. Я хотів би, щоб у мене вистачило сміливості прожити своє життя так, як я хотів, а не так, як того хотіли інші.
«Про це шкодують найчастіше. Коли люди усвідомлюють, що їхнє життя підійшло до кінця і з ясною головою озираються назад, дуже легко побачити, що багато їх мрії так і не стали реальністю. Більшість людей не змогли здійснити і половини того, про що мріяли. Вони вмиpaють і знають, що вся суть криється в рішеннях, які вони прийняли або не прийняли самі. Здоров’я дає людині свободу, багато хто усвідомлює це тільки тоді, коли його більше немає ».
2. Не потрібно було так багато працювати.
«Про це говорив кожен пацієнт-чоловік, за яким я доглядала. Вони не бачили, як росли їхні діти і мало часу приділяли своїй дружині. Про це говорили і деякі жінки, але, так як багато пацієнток належали до більш старшого покоління, вони не були змушені заробляти собі на хліб. Всі чоловіки, за якими я доглядала, дуже сильно шкодували, що стільки часу свого життя віддали важкій праці».
Читайте також: Я допустила суттєву помилку, яка перетворила сім років мого життя в Італії на пeклo, – історія заробітчанки
3. Мені варто було бути більш сміливим і відкрито говорити про свої почуття.
«Багато людей придушували свої почуття, щоб зберегти мирні відносини з іншими. В результаті вони забезпечили собі рядове життя, так і не ставши тими, ким могли б стати. Озлобленість і співчуття і є причинами хвороб багатьох людей».
4. Мені варто було підтримувати відносини з друзями.
«У більшості випадків вони до останніх тижнів життя не усвідомлювали справжньої цінності дружби. Багато з них були настільки зайнятими своїми справами, що протягом життя розгубили дорогоцінні дружні стосунки. Багато людей дуже сильно шкодували, що не приділяли своїм друзям достатньо часу і уваги. Кожен вмиpaючий сумує за своїми друзями».
5. Якби я тільки дозволив собі бути щасливішим.
«Неймовірно часто чую я ці слова. Багато до кінця так і не усвідомили, що бути щасливим – це рішення. Вони застрягли в старих шаблонах і звичках. Так звана “зручність звички” домінувала над їхніми почуттями і їх повсякденним життям. Страх змінити щось привів до того, що вони обманювали себе та інших, вважаючи, що їх все влаштовує, навіть тоді, коли в глибині душі вони дуже хотіли хоч раз бути здатними по-справжньому посміятися або побешкетувати».
Наше щастя вже в тому, що ми народилися. Те, яким ми зробимо наше життя, залежить від нас. Шкода, що справжня цінність життя усвідомлюється лише тоді, коли життя добігає кінця. Те, що важливо в кінці життя, має бути важливим також і протягом життя.
Поділися цими проникливими словами з іншими, можливо, це і є той самий стимул, який так потрібен деяким твоїм друзям.
