fbpx

Поїзд Перемишль-Київ повністю забитий тимчасово переселеними жінками, котами і дітьми, що їдуть додому. Жінка з двома синами в моєму купе з порогу спитала: – У вас є речі? – Ні, – кажу, – тільки рюкзак. – То добре, бо в мене 14 валіз, 7 рюкзаків і коробка з дроном. З Англії їду

Поїзд Перемишль-Київ повністю забитий тимчасово переселеними жінками, котами і дітьми, що їдуть додому. Дехто з них не був в Україні з березня. Всі хвилюються, діти кричать. Сподіваюсь, від щастя.

Стільки речей в купе я не бачила ніколи. Їй-богу. Багато хто поїхав за кордон в чому був, і там трішки пошопився.

Жінка з двома синами в моєму купе з порогу спитала:

– У вас є речі?

– Ні, – кажу, – тільки рюкзак.

– То добре, бо в мене 14 валіз, 7 рюкзаків і коробка з дроном. З Англії їду, сама живу під Гостомелем, в лютому втекла в Англію з синами. Будете англійське пиво?

– Буду!

– Так от, я вперше за кордоном, везу валізи речей та вражень.

– А шо там?, – кажу я, відкриваючу банку англійського пива.

– Та шо, зараз наші жінки подивляться на закордонних пані, приїдуть, та буде українським чоловікам хана. Беріть ще пиво.

– Чого хана?, – питаю. Ну, і пиво беру.

– От жила я в сім’ї. Чоловік і жінка там як? Обидва з роботи приходять і що ви думаєте?

– А шо там?, – питаю.

– Жінка каже, що втомилась, і йде кататися на велосипеді. А чоловік вечерю готує, уявляєте? А в нас як? Жінка прийшла з роботи, далі на город, далі за плиту. А там не так.

– А як?

– Якщо вона не хоче, не готує, або зробить йому, прости Господи, якийсь *уй-таратуй. І все, тиждень в холодильнику *уй-таратуй, і все. І він їсть. Мій чоловік би мене з’їв, а той англієць їсть мовчки. Я їм коли вперше борщу наварила та голубців, вони в шоці були, а коли я сказала, що їду, ридали, за руки мене хапали, щоб не їхала.

І все там в Англії добре, крім м’яса.

– А шо з ним? (в мене в цьому діалозі інших фраз не буде).

– Та паскудне м’ясо, солоне якесь, але я битків в дорогу наробила, хочете биток?

– Так!

– То їжте. Отже в Лондоні все супер, крім м’яса. То я й везу валізи.

– А шо в валізах?

– Ох, та все. Ну, йду я в магазин, а там тpуси брендовані за 2 фунти, класні такі, ну скажіть, ви б не купили?

– Купила б.

– От і я купила, везу валізу трyсів. А ще малим купила велосипеди, ось дрон, зимні, літні, осінні, все везу. Але то φігня, бачила, в сусідньому вагоні жінка везе вазони, 12 штук?

– Ого, а нашо?

– Та каже, від стресу в Варшаві вазонів насадила, то вони вродили, як діти їй, то вона везе.

– Здуріти!

– Я ж кажу! Так, я від сьогодні скажу чоловікові, що буде він в мене їсти *уй-рататуй, будемо жити як в Лондоні. Беріть биток, в мене ще є. Пиво третє будемо чи на ранок лишити?

Автор: Юлія Майок

You cannot copy content of this page