Ця історія трапилася зі мною майже 10 років тому. Я закінчила університет і вийшла заміж. На другий рік шлюбу мене відправили у відпустку майже на місяць. Чоловік працював неофіційно і ніякі відпустки йому не були передбачені.
Сестра зібралася з сином поїхати на море. Вона запросила мене. Я запитала у чоловіка, чи не образиться він, якщо я поїду на тиждень з сестрою на море. Він відповів, що проблем в цьому ніяких не бачить. Своїм виглядом не подавав, що ця ідея йому не сподобалася.
Відпустка пройшла чудово. Відразу скажу, що я нічим “поганим” там не займалася. Ми втрьох їздили на екскурсії, плавали на морі та каталися на атракціонах. За три дні до повернення чоловік перестав відповідати на мої дзвінки. Почала хвилюватися.
Коли я повернулася до Києва, на вокзалі мене ніхто не зустрів.
Коли я зайшла додому, то там був неймовірний безлад. В основному валялися мої речі. Речей чоловіка не було взагалі.
З кухні пропала улюблена чашка чоловіка.
Через тиждень з’явився чоловік. Сказав, що хоче зі мною розлучитися. Більше нічого не пояснив. Так ми і розсталися. Я відпочила на морі, а чоловік вирішив, що я йому там зраджую.
Зараз я розумію, що добре, що так сталося. У нас не було дітей, іпотеки і кредитів. От би був прикол, якби чоловік звалив, залишивши мене з дитиною!
Відтоді я щороку їжджу на море сама. Заміж більше не збираю.
Фото ілюстративне.
