Я розгублена і стурбована одночасно. Моя свекруха в кроці від пенсії завела собі молодого залицяльника. До слова познайомилася вона з ним під час відпочинку. Ми з чоловіком дуже переживаємо за неї.
Свекруха втратила чоловіка сім років тому. Залишившись вдовою, весь свій час вона проводила з нами і своїми онуками. До слова сказати, вона не погана жінка, ми з нею завжди ладнали. Поки ми з чоловіком не подарували їй цю путівку до Туреччини.
Це було напередодні виходу на заслужений відпочинок. Щоб вона порелаксувала і розвіялася, ми з чоловіком придбали їй путівку в Туреччину. Тільки нам навіть в голову прийти не могло, що там станеться.
Повернулася моя свекруха зовсім інша: окрилена і помолодшала на очах. Я довго випитувала її, що ж сталося, і вона поділилася зі мною.
Виявляється, в Туреччині вона зустріла чоловіка, який молодший за неї на двадцять років! Між ними зав’язався роман.
Він – турок, але непогано володіє російською мовою. Я не надала значення цим відносинам, подумала, що було і пройшло. Так справа в тому, що цим все не закінчилося. Вони постійно телефонували один одному і довго розмовляли по телефону. Тоді ми з чоловіком стали говорити їй, що це неправильно. Але свекруха чути нічого не хотіла, все повторювала, що любить його.
На новорічні свята вона знову полетіла до Туреччини. Вона відкладала зарплату, щоб купити квиток на літак. Як ми не відмовляли її, все без толку.
Повернулася вона ще щасливіша. Ми ніяк не могли зрозуміти, що знайшов той молодий чоловік в жінці передпенсійного віку і що йому від неї треба. Але мама мого чоловіка була немов закохана школярка, нічого чути не хотіла.
Через три місяці ми помітили, що вона змінилася. Виявилося, що вона знову збиралася летіти до свого єдиного. Чоловік нічого іншого не придумав, як заховати її паспорт. Але поки ми були на роботі, свекруха знайшла його і полетіла в теплі краї.
Ми не могли дочекатися її повернення. Це вже було за гранню нашого розуміння: тікати ось так. По поверненню свекруха нас приголомшила новиною, що скоро вона назавжди покине нашу країну, тому що переїжджає жити до Туреччини до свого чоловіка. Ось тоді-то терпіння мого чоловіка закінчилося.
Він наговорив їй багато нехороших слів, що вона не при своєму розумі і він викличе швидку і звернеться у відповідні служби. З того дня його мати з нами не розмовляє. Але ми дуже переживаємо за неї. Курортний роман перетворився в щось незрозуміле для нас. Ми не знаємо хто цей чоловік, і які у нього плани на нашу маму.
Ось як нам бути? Чоловік радить її до спеціаліста відвести. Невже це любов? І чи можливо це взагалі з такою різницею у віці? Як вийти з ситуації, що склалася? Не закриєш же її в квартирі навіки. Але й відпускати нашу бабусю до сорокарічного чоловіка не хочемо.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
