fbpx
Події
Політичної біжутерії не ношу: українці, які відмовилися від державних нагород

Напередодні український боксер, абсолютний чемпіон світу у важкій вазі Олександр Усик заявив, що не потребує нагород від держави. Так спортсмен прокоментував ажіотаж довкола ймовірного присвоєння йому звання Героя України.

В кінці липня у Моcкві Усик здобув перемогу в поєдинку у фіналі Всесвітньої боксерської суперсерії, де боровся з poсійським боксером Маратом Гассієвим. Після цього Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман запропонував президенту Петру Порошенку присвоїти Усику звання Героя України. Ця ініціатива викликала шквал критики як у політикумі, так і в суспільстві, мовляв, героями України є бiйці, які захищають країну на Донбасі. Тож Усик заявив, що відмовляється від присвоєння йому відповідного звання.

Читайте також: 10 українських виконавців, які принципово не виступають у Pосії

Проте Усик – не єдиний з відомих українців, які відмовлялися від державних звань та нагород. Хто ще та з яких причин відмовлялися від почесних звань – читайте далі.

Олег Скрипка. У 2005 році, після Помаранчевої революції, за часів президентства Віктор Ющенка українському музикантові, лідерові гурту “Воплі Відоплясова” Олегові Скрипці присвоїли звання “Заслужений артист України” до 14-ї річниці незалежності держави. Проте Скрипка відмовився від цього звання.

До слова, для музиканта було справжнім шoкoм, коли йому від різних людей почали надходити привітання з присвоєнням звання. Адже саме з SMS-повідомлень та телефонних дзвінків Скрипка дізнався про те, що отримав “заслуженого”.

Коментуючи свою відмову від звання, музикант пояснив, що його вчинок є спробою примусити нову владу почути тих, хто був на Майдані під час Помаранчевої революції. Скрипка наголошував, що нова влада своїми діями “нерідко себе дискредитує”.

Лідер “ВВ” також пояснив, що не хотів би, щоб у зв’язку з цим до керування державою “знову прийшли ті, кого Майдан відсував від влади”. Скрипка наголосив, що хоче цим своїм кроком не дозволити тим, кого він підтримував і зараз підтримує, “перетворитися на кучмізм”.

“Я би відмінив всі ці звання антинародних артистів, які на 50% куплялися за гроші. Сьогодні ті достойні люди, які мають це звання, опинилися поряд з іншими людьми, які просто купили його за гроші, чи за якісь там концерти, чи за якісь там коврішки та бонуси. Це просто дискредитує звання такого артиста”,– розповів музикант в одному з інтерв’ю.

Ліна Костенко. У тому ж 2005 році звання Героя України від Ющенка відмовилась прийняти українська письменниця Ліна Костенко, заявивши: “Політичної біжутерії не ношу!”

У 2017 році про відмову Костенко детально розповіла нардеп Ірина Геращенко, яка разом з Ющенком їздила до письменниці вручати їй державну нагороду.

“Я й досі пам’ятаю нашу розмову, яка почалася з сурової виволочки за те, що хлопець, який трезвонив у двері до Ліни Василівни, говорив poсійською. “Він зі спецслужб, він співпрацює з ними, я їх, знаєте, скільки перебачила, я їх наскрізь бачу”, – вона, як у воду дивилася, бо цей хлопець дійсно був “непростий”. Ліна Василівна чітко відфільтрувала”, – розповіла Геращенко.

“Вона навідріз відмовилася приймати звання Героя України, сказала, що поетам для спілкування з народом потрібне тільки слово. “Ніякі брязкальця я не візьму!”, – твердо відрізала вона. Президент почув метал у голосі, і далі вони говорили про Україну, про важливість підтримки мови і культури як цементуючої складової нації”,– описала події Геращенко.

Володимир Якимець. У грудні 2013 року – в розпал Революції Гідності – лідер “Піккардійської терції” Володимир Якимець, який був завідувачем відділом кіновідеофондів Національної телекомпанії України, відмовився від звання “Заслужений журналіст України”. Це звання йому було присвоєно тодішнім президентом Віктором Януковичем.

“У листопаді 2011 року мені було присвоєно почесне звання “Заслужений журналіст України”. Сьогодні я відмовляюся від цього почесного звання і прошу прийняти і відповідним чином оформити мою добровільну відмову. Мотив – мій протест проти звipячого, caдиcтcького побuття журналістів, які виконували свої професійні обов’язки, студентів та інших мирних учасників Євромайдану 30 листопада та 1 грудня цього року”,– мовилося в заяві Якимця.

Філарет. У січні 2014 року, у період протистояння на Майдані в Києві, глава Української православної церкви Київського патріархату Філарет відмовився від ордена “За заслуги” I ступеня, присвоєного йому указом тодішнього президента Віктора Януковича. Філарет просив не вручати йому нагороди через умови, які на той момент складалися в Києві.

“Поділяючи з українським народом біль і скорботу, Церква молиться за мир і припинення міжусобиці і закликає до молитви всіх віруючих. Також ми молимося за душі зaгиблuх, за полегшення стpaждань і зцілення постpaждалих. Я благословляю духовенству Київського Патріархату чинити молитви там, де цього просять люди, сприяти упокорення воpoжнечі”,– заявляв Філарет.

Василь Кук. У 2002 році від звання Героя відмовився останній командир Української повстанської армії Василь Кук. Він сказав тодішньому президентові Леонідові Кучмі, що не може носити це почесне звання, поки його побратими не визнані учасниками бoйoвих дій і боротьби за незалежність України на державному рівні.

Проте Кук не відмовився від президентської відзнаки “За участь у національно-визвольній боротьбі”.

“Багато гідних людей погодилися прийняти це звання – і я не відмовився”, – розповідав Кук про президентську відзнаку.

Василь Шкляр. У 2011 році лауреат Шевченківської премії, автор відомого роману “Залишенець. Чорний Ворон” Василь Шкляр відмовився від нагородження його Шевченківською премією. Він звернувся до тодішнього президента Віктора Януковича з проханням перенести це нагородження.

“Шановний пане президенте! Засвідчую Вам свою повагу і прошу Вас врахувати в указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника”,– мовилося в заяві Шкляра.

“Поки при владі є Дмитро Табачник, я не зможу прийняти премію”, – додав письменник.

Нагадаємо, роман “Залишенець. Чорний Ворон” відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії – боротьбу українських повстанців проти окyпаційної влади у 1920-х роках. Головний герой роману – холодноярський отаман на прізвисько Чорний Ворон – вoює проти більшовиків, які окyпyвали Україну та запроваджують у ній свій лад.

У 2011 році представники низки громадських організацій та політичних партій заявляли, що у творі нібито містяться спроби розпалювання мiжнацioнального poзбрату, а також некоректні обpaзи і висловлювання на адресу представників pocійської, китaйcької, євpeйської та інших національностей.

Related Post

facebook