Поки батьки живі, нам здається, що ми цілком обходимося без них, але як тільки ми їх втрачаємо, життя відразу починає здаватися дуже непростим
На шляху між двома високогірними селами була глибока ущелина. Жителі цих сіл побудували через неї підвісний міст. По його дерев’яних дошках ходили люди, а перилами служили два троси.
Люди настільки звикли ходити по цьому мосту, що навіть не було потреби триматися за ці перила, і навіть діти безстрашно бігали по ущелині по дошках.
Але одного разу мотузки-перила кудись зникли. Рано вранці люди підійшли до мосту, але ніхто не міг пройти по ньому.
Поки були мотузки, за них можна було не триматися, але без них міст виявився неприступним.
Так буває з нашими батьками. Поки вони живі, нам здається, що ми цілком обходимося без них, але як тільки ми їх втрачаємо, життя відразу починає здаватися дуже важким.
