Богдан та Мар`ян із мамою Галиною. Фото із сімейного архіву.
На чиїй стороні правда в цій історії, наразі сказати важко. Однак чомусь не полишає думка, що діти просто стали заручниками стосунків між дорослими. До редакції PRESS-ЦЕНТР звернулася стурбована Ірина Варениця – тітка двох львів’ян-підлітків Богдана та Мар’яна Погорільців, які залишилися без мами. Хлопці після смерті матері живуть із батьком, а родичі по маминій лінії – бабуся, дідусь і та ж тітка Ірина запевняють, що їм не дають спілкуватися з дітьми. Втягнули у цей сімейний конфлікт навіть адміністрацію гімназії, де навчаються хлопці.
Трагедія у цій львівській сім’ї сталася у вересні 2011 року. Тоді померла 30-річна Галина Погорілець. У молодої жінки була важка невиліковна хвороба. А на той час семирічний Мар’ян та дев’ятирічний Богдан залишилися без мами. Ще деякий час вони жили у бабусі та дідуся (батьків Галини), однак пізніше їх забрав до себе батько. Відтоді діти практично не спілкуються із рідними, каже Ірина Варениця. А все через те, що батько дітей Андрій Погорілець та його мати категорично проти цього. Навіть, попри наявність у родичів покійної дружини, відповідних дозволів судів.
– Стосунки в Галини та Андрія ніколи не були ідеальними, – розповідає кореспонденту PRESS-ЦЕНТР Ірина Варениця. – Спочатку, коли народилися діти, ніби все було більш-менш нормально. Якийсь час ми жили всі разом із батьками у нас. Потім вони переїхали до Андрія та його мами. Але скандали у цій сім’ї були постійно. Підозрюю навіть, що Андрій піднімав на сестру руку. Тоді вона з дітьми втікала до нас. Потім вони мирилися і вона поверталася додому. Коли в черговий раз Галину з дітьми Андрій та свекруха вигнали з дому, вона залишилася у нас. В нас вона і померла…
Конфлікт між рідними покійної Галини та її чоловіком почав розгорятися через кілька тижнів після смерті жінки. За словами пані Ірини, одного вересневого дня бабуся відвела дітей до школи, а коли прийшла забирати, то вчителька сказала, що хлопців забрав батько. Старша жінка кинулася до зятя, а той і говорити не захотів – мовляв, діти будуть жити із ним і крапка.
Ще деякий час Галинині родичі могли бачитися з Богданом та Мар’яном у школі, адміністрація навчального закладу не заперечувала. Та згодом Андрій перевів їх у гімназію «Євшан», де вже понад 40 років працює вчителем його мати, Роксолана Погорілець. Отут зв’язок з дітьми обірвався остаточно, каже Ірина. Кожна спроба бодай поговорити із ними чи передати гостинець, закінчувалася скандалом, викликами поліції та навіть бійками.
– Андрій побив одного разу мого батька за те, що той хотів лиш поговорити з онуками, – каже пані Ірина. – А мене на інвалідному візку (жінка кілька років тому отримала травму хребта. – Ред.) буквально випхав із класу! Це було наприкінці березня цього року. Тоді ми востаннє бачили хлопців. Ми навіть до суду зверталися. У нас є рішення – діти живуть з батьком, але ми, дідусь, бабуся, рідна тітка маємо право з ними бачитися, спілкуватися, навіть у певні дні брати їх до себе. Чому він нам забороняє? Ми ж їх понад усе любимо, це наші кровиночки! І головне, адміністрація гімназії йде у нього на поводу. Щоразу викликають поліцію, коли ми приходимо. Моїх батьків у відділок навіть викликали – мовляв, яке вони мають право спілкуватися з онуками! Моя мама через це дуже переживає, постійно плаче, адже Богдан і Мар’ян – єдине, що залишилося від дочки! Це просто знущання над пенсіонерами, дітьми та інвалідом на візку!
В Андрія Погорільця з цього приводу своя правда. Він каже, що з дітьми бачиться не забороняє, але родичі покійної дружини домагаються не цього – вони хочуть, забрати молодшого хлопчика.
– Є рішення суду: по суботах вони можуть забирати дітей до себе, але ж вони цього не хочуть, – розповідає кореспонденту PRESS-ЦЕНТР Андрій Погорілець. – Вони приходять на уроки, витягують хлопців з класу, коли ті пишуть контрольну, зривають навчальний процес. Що означає «не дає нам бачитися з дітьми»? Їм не по три роки, хлопцям 16 і 14 років, вони самі можуть ходити до них, коли захочуть, але діти самі не хочуть. Мене постійно обливають брудом. Написали на мене вже більше 200 заяв в правоохоронні органи, от вже й пресу підключили. Вони вимагають, щоб я старшого залишив собі, а молодшого, Мар’яна, віддав їм. Мовляв, дотиснуть і я здамся. Але цього не буде, я – батько і дітей ділити не збираюся. Якщо буде потрібно, навіть виїду за кордон.
Божена Назар, дректор гімназії, де навчаються хлопці.
У гімназії «Євшан», де навчаються Богдан та Мар’ян, говорять про хлопців як про спокійних, розумних та ввічливих. Мовляв, і вчаться добре, і шахами займаються, і музикою, і навіть у вихідні в церкві прислуговують. Та й до батька претензій не мають – дітьми займається, завжди нагодовані, чисті та охайні, щоліта на море їздять.
– Діти в нас навчаються вже п`ять і три роки відповідно, і спочатку все було нормально – бабуся і дідусь приходили, спілкувалися з хлопцями в моєму кабінеті, в психолога, – розповідає PRESS-ЦЕНТР директор гімназії «Євшан» Божена Назар. – Проблеми почалися років зо два тому. Мар’ян сам написав на моє ім’я відмову, що не хоче з ними бачитися, а Богдан пізніше підписав схожий документ у присутності представників служби у справах дітей. Як я можу насильно тепер їх змусити? Я з ними говорила, намагалася переконати, мовляв, це ваші рідні, вони вас люблять і т.д. А ті – ні в яку! Окрім того, їхній батько написав заяву з проханням не пускати дітей до цих родичів під час навчального процесу, бо є рішення суду – будь ласка, коли визначений день, нехай спілкуються. Остання зустріч справді закінчилася бійкою. Тоді зірвали урок, діти всі перелякалися, а ці хлопці отримали стрес, бо ж їм соромно перед однолітками за таку поведінку родичів. Тоді я видала наказ не пускати до школи ні тих, ні тих. Я відповідаю за стан і здоров’я дітей під час навчального процесу. Моя думка, що це конфлікт між дорослими, а діти просто стали заручниками. Чула від хлопців, що вони не хочуть бачитися з бабусею і дідусем, бо ті нібито звинувачують тата у смерті мами. Так це чи ні – не знаю, але якщо й так, то для цього є правоохоронні органи, і не потрібно маніпулювати дітьми.
Чим закінчиться цей конфлікт, покаже час. Однак видається, що поки дорослі не захочуть сісти за стіл перемовин і вирішити все мирно, не вплутуючи дітей, тут не обійдеться без наступних судів та втручання правоохоронних органів.
Читайте також: В АРАБСЬКИХ ЕМІРАТАХ ЧОЛОВІК НЕ ЗНАЄ, ЯКОГО КОЛЬОРУ ГАМАНЕЦЬ ЙОГО ДРУЖИНИ
