Перша дружина мого чоловіка викликала нас на суд і на суді висунула вимогу, щоб ми забрали старшого сина, хоча для нас це було несподіванкою, але ми відразу погодилися, навіть не змовляючись. Хлопчикові було тоді лише 10 років.
Але до кінця засідання, мати чомусь передумала і син залишився з матір’ю. Нам з чоловіком це було дуже дивно, для чого був цей театр? Вона мовчки пішла з залу суду додому, а ми з чоловіком були дуже засмучені.
Ми поїхали на північ до Києва на роботу і чоловік платив добрі аліменти, але колишня дружина не дозволяла батькові бачитися із сином. Завжди вимагала більше і більше грошей. Чоловік все справно платив і навіть надсилав подарунки сину. Пару разів просив колишню дружину відпустити сина з нами на море, але вона була проти.
Коли хлопець виріс і вже не підкорявся матері, вони почали спілкуватися з моїм чоловіком. І зараз ми дуже тісно спілкуємося і наша дочка вважає його кровним братом. Єдино про що шкодує син, що тоді, у 10 років, мати не віддала його батькові. Бо з мамою він зовсім перестав спілкуватись. Каже, що вона живе з новим чоловіком у селі і сама про нього не згадує.
Як виявилось всі подарунки і майже половина грошей так і не доходили до сина. Навіть цікаво, куди колишня чоловіка всі ці подарунки віддавала?
