Дозвілля
Я стояла біля хвіртки, тримаючи в руці лише сім тисяч, хоча знала, що насправді племінник Ігор заборгував моїй родині 40 000 гривень. Дядько Василь сказав, що розписки немає, а це означає, що правда про її останній вчинок назавжди залишиться похованою під замком
Я стояла біля хвіртки, тримаючи в руці лише сім тисяч, хоча знала, що насправді
Дозвілля
Ну а за кілька годин бабусі не стало. Ніна ридала. Чоловік сидів осторонь, мабуть, заважати не хотів. І від цього ставало ще болючіше. А до обіду він потряс її за плече: — Ніно, годі вже, а? Обідати пора, а ти нічого не приготувала
— Усе, що не робиться, — усе на краще. Запам’ятай це, онучко. Ніна тихо
Дозвілля
Христина йшла вулицями й із задоволенням спостерігала за людьми. Вони тікали від неї, як від прокаженої. Дивилися зневажливо, огидливо, а їй ставало все веселіше. Цікаво, як поставить до неї Костик? Адже він хороший, добрий, розумний
— Христино, ну ти ж його зовсім не знаєш. — Чому це не знаю?
Дозвілля
— Уляно, бійся Бога! Поки ти там в тій Португалії гаруєш, твій син з невісткою грошима, які ти висилаєш, наліво і направо фітькають. Я в батьківську хату ледь зайшла. Дах протікає, шпалери висять, як гірлянди, а твої в телефоні клацають, а на ногах фірмові кросівки. Тьху-ти! Публика. Мені вже й сусідам в очі дивитися соромно, – сказала я сестрі
— Уляно, бійся Бога! Поки ти там в тій Португалії гаруєш, твій син з невісткою
Дозвілля
— А куди це ми їдемо? Ми тепер що, благодійністю займаємося, чи бензин став безкоштовний? — Та це ж дитина. Я його просто попутником взяла. Йому в лікарню треба. Він до бабусі їде навідатися, — відповіла Ксенія. — Яку ще бабусю? Висаджуй його й поїхали на дачу
У п’ятницю чоловік раптом заявив, що на вихідні вони їдуть на дачу до його
Дозвілля
Василь зупинився біля обриву, вийшов із машини, став обличчям до річки. Настрій відповідав погоді й місцю. Усе похмуро, холодно, сиро. — Дядьку, а можна я вам машину помию? А то бабуся каже, їй на той світ треба, а вона ще грошей не зібрала
Василь грюкнув кулаком по столу. Записка, залишена Мариною, підстрибнула й тихо полетіла на підлогу.
Дозвілля
Я вирішила до молодшої сестри на пару днів заїхати, бо в неї з рукою щось трапилося. Думаю, перемию все в серванті, в шафі переберу, щоб на Різдво все блищало. Набрала в магазині овочів свіжих, сиру по знижці, і банок з оливками, та й рушила. Сестра зраділа, як побачила мене. Почали вечерю готувати. Я розпакувала сумки, хотіла сир в холодильник запхати, і бачу на нижній полиці стоїть банка з італійським соусом, яку я десь два роки тому привозила
Я вирішила до молодшої сестри на пару днів заїхати, бо в неї з рукою
Дозвілля
А я знала, що дочка довго з цим ледарем не наживе, ось тому і до останнього була проти їх весілля, яке все ж відбулося, хоч і без мого “материнського благословення”. Ну не пара цей Юрко моїй доньці, але повинна була Галинка сама це зрозуміти. Але ж якою ціною
А я знала, що дочка довго з цим ледарем не наживе, ось тому і
Дозвілля
Ми всі зібралися на затишній веранді у мами мого чоловіка, Галини Петрівни, коли перед воротами зупинився ошатний зелений седан. З нього вийшов Данило, Романів брат, а от його дружина, Настя, так і залишилася сидіти на пасажирському сидінні
Ми всі зібралися на затишній веранді у мами мого чоловіка, Галини Петрівни, коли перед
Дозвілля
— Ну не бійся, я тебе до машини донесу. Підлікуєшся, відновишся й сама бігатимеш. Чоловік добродушно говорив, а Оля несміливо посміхнулася йому у відповідь. Ніна боялася дивитися на доньку. Боялася, що та спитає, де тато. Спитає, коли вона на ніжки встане. Але Оля мовчала
— Я не можу дати вам жодних гарантій. Організм дитини непередбачуваний. Може, піде на

You cannot copy content of this page