— Богдане, ти хоч раз подумай про мене! Хто мене захистить, як не ти? — мама дивилася на мене, ніби я був її єдиною опорою. Я знав, що її слова — це спосіб тримати мене вдома, але на ярмарку в Кіцмані я зустрів людину, яка могла змінити мої плани
— Богдане, ти хоч раз подумай про мене! Хто мене захистить, як не ти?
Місяці перетворилися на рік, потім на два. Вікторія знайшла тимчасову роботу в магазині, але звільнилася через місяць
— Ти що, серйозно? Якщо ти не скажеш їй сама, то я це зроблю!
Мій чоловік пішов зранку за молоком до сусіднього магазину. Сказав, що повернеться за пів години. Але години минали, а його все не було. У нас залишався борг за квартиру, який треба було сплачувати, і свекруха, яка потребувала догляду.
Мій чоловік пішов зранку за молоком до сусіднього магазину. Сказав, що повернеться за пів
Та що ти собі дозволяєш, Олено? Думаєш, якщо за кордоном побувала, то вже пані? Мій Тарас до тебе навіщо ходив? — голос Марії тремтів від обурення, її руки гнівно вперлися в боки
— Та що ти собі дозволяєш, Олено? Думаєш, якщо за кордоном побувала, то вже
“Ой, Оксанко, ти вмієш сказати!” — вигукнув дядько з нашого подвір’я, а тітка поряд підхопила: “Так, пам’ятаю, як вони хвалилися італійськими заощадженнями!”
— Ось так, шановні гості, я хочу підняти цей келих за нашу неймовірну господиню
Я приховував правду дванадцять років. Якби моя сім’я дізналася, усе, що я будував, могло б розсипатися, як картковий будиночок
Я приховував правду дванадцять років. Якби моя сім’я дізналася, усе, що я будував, могло
Але ж тітка Олена ще жива, мамо! Яка пам’ять, якщо вона досі з нами і постійно дзвонить з порадами? Я не хотіла образити, просто зробила так, як вважала за краще
— Як ти посміла це зробити? Як ти могла просто взяти і обміняти той
Оксана, я вирішив: з цієї зарплати починаю відкладати на квартиру для нашого Максима. Час летить, а йому треба буде десь жити самостійно
Вчора ввечері, після того як Андрій повернувся з роботи, він сів за стіл і
Ти була моєю єдиною опорою, мамо. Без тебе я не впораюся. Будь ласка, не роби цього!
— Маріє, я більше не можу! — вигукнула я, простягаючи їй сумку з речами
Пані Олено, позичте мені тисячку, я скоро поверну, — кинув Тарас, розвалившись на нашому дивані в моїй піжамі. Наш зять, чоловік доньки, оселився в нашій квартирі в Черкасах і жив за наш рахунок, поки Оля закривала очі на його бездіяльність
— Пані Олено, позичте мені тисячку, я скоро поверну, — кинув Тарас, розвалившись на

You cannot copy content of this page