Дозвілля
— Що ти мені все про Стасика! Стасик — мій онук, а ти-то мені хто? І Пашка он — невідомо, рідня нам чи ні. Не дарма ж тебе Стасик вигнав. Може, справа тут не тільки в тому, що ти погана дружина
— І скільки можна? Ти просилася на тиждень, а минуло вже два. Давай-но, дорогенька,
Дозвілля
— Я офіційна дружина Ігоря, а він мій законний чоловік! — сказала жінка, стоячи на моєму порозі. Тоді я зрозуміла, що була сліпою, але найбільше вразило інше: чому всі сусіди та колеги роками мовчали про його подвійне життя?
— Я офіційна дружина Ігоря, а він мій законний чоловік! — сказала жінка, стоячи
Дозвілля
– Ой, Петре, чуєш її? «Вчитися хоче!» А хто ж тебе годуватиме, поки ти вчитимешся? Хто нам поверне гроші, які ми в тебе стільки часу вкладали? Таня насупилася. Їй було дуже не приємно таке чути, але сказати щось у відповідь вона боялася. Дуже вже не хотілося їй повертатися до дитячого будинку. Вона прожила там стільки років
– Не горбся, – сказала Тамара Василівна, коли вони йшли парком. – Тримайся рівно.
Дозвілля
— Я шукав тебе. Завжди шукав. Але я нічого не пам’ятав, крім пісень й імені «Соня». А імен-то таких багато. Батьки дуже постаралися, щоб я нічого не дізнався, і таємницю забрали із собою
Соня оглянулася. Усе на своїх місцях. Усе так, як вона любить. — Сонечко Андріївно,
Дозвілля
Я пам’ятав, як у п’ять років дивився вслід мамі, Оксані, що відходила, і як потім вчився жити без неї завдяки Лесі. І ось, через двадцять років, біологічна мати з’явилася лише для того, щоб заявити: – Я сподівалася, що ти дозволиш мені пожити там. Я ж тебе 9 міссяці виношувала
Я пам’ятав, як у п’ять років дивився вслід мамі, Оксані, що відходила, і як
Дозвілля
— Степане, дай мені сьогодні в борг той швейцарський сир, — прошепотіла Мирося, хоча знала, що вже винна мені 650 гривень із минулого тижня. Я твердо сказав їй: “Ні” — і її реакція була такою, що я вперше замислився над справжньою причиною її марнотратства
— Степане, дай мені сьогодні в борг той швейцарський сир, — прошепотіла Мирося, хоча
Дозвілля
— Я, мамо, приїхав-то ну, і поговорити про це заодно. Не треба тобі на весілля. Ти там будеш виглядати дивно. Ну, не впишешся ти туди, правда? Не ображайся, я ж про тебе піклуюся. Кирило не розумів, як пояснити, чому їй туди не можна, але як тільки уявляв її там — його охоплювала паніка. «Та його ж просто висміють!»
Коли Кирило поїхав у місто вчитися, а потім там і залишився, Зінаїда Василівна була
Дозвілля
Микола стрибнув у машину. «Зараз ще нити почне, а йому не подобається, коли хтось плаче. Це псує настрій, а настрій у нього зараз має бути просто відмінний. Ліза все забула. І те, що збиралася подавати на розлучення, і те, що застала його вдома з коханкою, і навіть те, що в неї є грошенята, якими тепер користуватиметься він. Сьогодні ввечері виліт з Олечкою — з тією самою, з якою їх застукала дружина. А як повертатися?»
— Нічого не розумію, нічого не пам’ятаю, — Ліза зупинилася біля машини, обернулася до
Дозвілля
Поки він намагався подрімати хвилин п’ятнадцять, його хлопці, близнюки, вирішили випробувати на його пальці, як мишоловка защипується. Перевірили. Коля підскочив майже до стелі, а донька, добра дівчинка, у цей момент на диван сковорідку з сирими яйцями поставила — хотіла в тата запитати, чому вона їх положила, а вони в яєшню не перетворюються. Мало того, що на спині тепер круглий і синій відбиток сковорідки, так ще й сорочку самому прати довелося, щоб Любка не бачила, як він із дітьми не впорався
Кожну останню п’ятницю місяця чоловіки отримували зарплату. Так було заведено в колгоспі. Баби товпилися
Дозвілля
— Твоя невістка скоро прозорою стане, вітром її здуватиме! — вигукувала мені у слухавку сваха Галина. — На мою Юлечку вже страшно глянути. Вона сорок ледве важить. Зате твій Тарас скоро в двері не влазитиме, обличчя сите, задоволене
— Твоя невістка скоро прозорою стане, вітром її здуватиме! — вигукувала мені у слухавку

You cannot copy content of this page