— Тетяно, у тебе совість взагалі є? Ти скільки святкуватимеш? Тиждень, місяць, рік? Може й прабабусю мою поздоровиш? Що за розмови узагалі такі?
— Тетяно, у тебе совість взагалі є? Ти скільки святкуватимеш? Тиждень, місяць, рік? Може
Ну, я думала, ти не прийдеш, бо ж скаржилася на втому. Але раз вже тут, то давай, проходьте. Може, знайдемо щось у холодильнику
На порозі квартири стояла моя подруга Наталя, злегка розчервоніла, з усмішкою. Я тримала в
“Пані Галина сказала, що я ганьблю весь під’їзд”, — прошепотіла Соломія, дивлячись у вікно. Я відчув, як моя стіна спокою, яку я так довго будував, руйнується. Соломія була готова боротися за наше щастя, але я навіть не був упевнений, чи я хочу боротися, чи просто пливти за течією
“Пані Галина сказала, що я ганьблю весь під’їзд”, — прошепотіла Соломія, дивлячись у вікно.
Ой, Олено, не треба виправдовуватися. Я прийшла, а тут нічого не готово
— Добре, що я хоч встигла прийти і рибу в духовку поставити, і овочі
Я виховала свою онучку, як рідну дитину, бо дочка була геть молода і повинна була влаштовувати своє життя. В Софійці ми з чоловіком душі не чули, поки одного дня вона не постала на нашому порозі з позитивним тестом
Я виховала свою онучку, як рідну дитину, бо дочка була геть молода і повинна
Андрію, синку, ти чуєш, що каже твоя дружина? Невже ти дозволиш їй так зі мною говорити? Я ж для вас стараюся, хочу, щоб усе було ідеально!
— Олю Петрівно, досить! — вигукнула я, відчуваючи, як голос тремтить від напруги. Ми
— Оксана? Дмитро? Що це таке? — мій голос тремтів, коли я стояла в дверях нашої спальні, тримаючи пакети з покупками, які мало не впали з рук
— Оксана? Дмитро? Що це таке? — мій голос тремтів, коли я стояла в
Анна, ти як собі це уявляєш? Як ти можеш просто так поїхати і залишити мене саму з дітьми?
— Анна, ти як собі це уявляєш? Як ти можеш просто так поїхати і
— Богдане, ти хоч раз подумай про мене! Хто мене захистить, як не ти? — мама дивилася на мене, ніби я був її єдиною опорою. Я знав, що її слова — це спосіб тримати мене вдома, але на ярмарку в Кіцмані я зустрів людину, яка могла змінити мої плани
— Богдане, ти хоч раз подумай про мене! Хто мене захистить, як не ти?
Місяці перетворилися на рік, потім на два. Вікторія знайшла тимчасову роботу в магазині, але звільнилася через місяць
— Ти що, серйозно? Якщо ти не скажеш їй сама, то я це зроблю!

You cannot copy content of this page