— Надіє, гості будуть о сьомій, і щоб пиріг був кращим, ніж минулого разу, — наказав чоловік, зачиняючи двері. Я дивилася на свої тремтячі руки в борошні й раптом усвідомила: увечері за цим столом сидітиме хто завгодно, тільки не його покірна дружина
— Надіє, гості будуть о сьомій, і щоб пиріг був кращим, ніж минулого разу,
— Твоя дружина занадто багато рахує, навчи її поважати матір — повчала свекруха сина, поки ми економили на кожному обіді. Я дивилася на чоловіка і чекала лише одного слова на мій захист, але почула лише знайомий звук банківського переказу
— Твоя дружина занадто багато рахує, навчи її поважати матір — повчала свекруха сина,
— Степане, не стій як стовп! Онук каже, що це називається “флексити”! Махай руками так, ніби ти від бджіл відбиваєшся, тільки стильно!
— Степане, не стій як стовп! Онук каже, що це називається “флексити”! Махай руками
— Андрійку, сонечко, я, звісно, рада, що ти заробляєш у доларах, але чому твої долари не можуть самі донести брудні шкарпетки до кошика? Ти розробляєш штучний інтелект, а не можеш зрозуміти, як працює зливний бачок!
— Андрійку, сонечко, я, звісно, рада, що ти заробляєш у доларах, але чому твої
— Викликайте кого хочете, Антоніно Степанівно! Хоч національну гвардію! Але поки я жива, у моїй спальні шкарпетки будуть лежати хаотично, а не за кольорами веселки!
— Викликайте кого хочете, Антоніно Степанівно! Хоч національну гвардію! Але поки я жива, у
— Марино, яке “зурочать”? Я його свяченою водою вмивала, коли ти в душі була! А фотографію в групу “Наші сонечка” виставила з закритим обличчям — стікером-соняшником, як у найкращих спецслужбах!
— Марино, яке “зурочать”? Я його свяченою водою вмивала, коли ти в душі була!
— Батька не стало, і тепер я тут вирішую, хто гідний жити під цим дахом — наголосила мати у відповідь на наші сльози. Вона викреслила нас із життя так легко, ніби ми були не рідними доньками, а старими меблями, що раптом почали заважати
— Батька не стало, і тепер я тут вирішую, хто гідний жити під цим
Коли не стало мого чоловіка я в розпачі зателефонувала сину і чекала його підтримки. Натомість почула сухе: “Мам, ти не ображайся, я на прощання з татом приїду, але на довго з тобою залишитися не зможу, бо на ці вихідні у нас з Вікою інші були плани”
Коли не стало мого чоловіка я в розпачі зателефонувала сину і чекала його підтримки.
— Ти просто зручна звичка, яка стала занадто важкою — промовив чоловік, холодно дивлячись мені в очі. У ту мить я зрозуміла, що людина, з якою я ділила ліжко і мрії, стала для мене абсолютно чужою за одну секунду
— Ти просто зручна звичка, яка стала занадто важкою — промовив чоловік, холодно дивлячись
— Який ще “фінгер-фуд”, Оксано? У нас у родині чоловіки мають пальці як сардельки, вони твої мікро-канапе навіть не намацають! Весілля без холодцю — це просто дорогий полуденок, а не створення сім’ї!
— Який ще “фінгер-фуд”, Оксано? У нас у родині чоловіки мають пальці як сардельки,

You cannot copy content of this page