Дозвілля
Даша встала, підійшла до ліжка хворого, подивилася на нього, зітхнула. – І все одно тобі краще, ніж мені. Ти он чистесенький, на ліжечку, в теплі, а мені ледве не щоночі доводиться на вулиці ночувати
Даша встала, підійшла до ліжка хворого, подивилася на нього, зітхнула. – І все одно
Дозвілля
Зой, ти маєш розуміти. Я так більше не можу. Я молодий чоловік, і мені потрібна нормальна жінка, розумієш? Нормальна. І мені байдуже, що ти про мене думатимеш, але більше так жити я не хочу. Це ж ніби до в’язниці потрапив, у кайдани – нікуди не рушиш
– Зой, ти маєш розуміти. Я так більше не можу. Я молодий чоловік, і
Дозвілля
Гроші за проданий будинок я вирішила повністю віддати середущій дочці Вірі, хоча в мене троє дітей. Я й подумати не могла, що ця “вимушена спадщина” наробить такого шуму між рідними людьми. Вже який час Олена зі мною не спілкується. Та й Тарас не в захваті, що приховувати
Гроші за проданий будинок я вирішила повністю віддати середущій дочці Вірі, хоча в мене
Дозвілля
– Ти що, з’їхала з глузду? Та я ж тебе ледь не прибив, жити набридло? Незнайомка войовничо виставила підборіддя. – А вам? Вам що, спокійно жити набридло? У в’язницю захотілося? Усі кажуть, що ви хороший. То ідіть і проспіться, не смішіть людей. На вас же всі тут зібралися, як на кіно дивитися
– Ти що, з’їхала з глузду? Та я ж тебе ледь не прибив, жити
Дозвілля
Я намагалася дати доньці все найкраще, а тепер пожинаю плоди. Сама винна, що виростила таку меркантильну особу
Я намагалася дати доньці все найкраще, а тепер пожинаю плоди. Сама винна, що виростила
Дозвілля
Минулої п’ятниці свекруха допомагала мені готувати обід, а цієї суботи на моє запитання, що сталося, вона відповіла: — Просто я втомилася від вас. — Я зрозуміла, що справжню Ярину я ніколи не знала
Минулої п’ятниці свекруха допомагала мені готувати обід, а цієї суботи на моє запитання, що
Дозвілля
— Олю, ти знову про своє? Я вже тобі сказала, Катя не поїде до чужого міста і до чужого чоловіка, поки я не побачу, що ти справді доросла, — мамин голос був незвично твердим. Я давно не чула від неї такого тону
— Олю, ти знову про своє? Я вже тобі сказала, Катя не поїде до
Дозвілля
— Ти краще візьмися за роботу, а не за плиту. Хіба Павлу потрібна домогосподарка? — кинула Галина Іванівна, і я знову відчула себе чужою в їхньому домі
— Ти краще візьмися за роботу, а не за плиту. Хіба Павлу потрібна домогосподарка?
Дозвілля
– Дядьку Віталію! – хтось торкнувся його. Віталій здригнувся. Поруч стояла дівчинка років шести з величезними блакитними очима. Він мовчки злякався. Він боявся дітей, коли вони наближалися занадто близько. Не розумів, чого від них очікувати
– Дядьку Віталію! – хтось торкнувся його. Віталій здригнувся. Поруч стояла дівчинка років шести
Дозвілля
Степан вранці встав раніше, хотів поїхати, поки мама спить, а то ж знову почнеться. Та й хотілося допомогти тій бабусі з дівчинкою, що в нього в ресторані ночували. Але гостей уже не було. Степан навіть ніби засмутився. Він збирався вийти з комірчини й раптом помітив у кутку папірець. Підняв – це виявилася фотографія. Він розгублено сів на диван. Це була єдина фотографія з Олесею. Вона чомусь взагалі не любила фотографуватися. Степан аж зажмурився від болю. «Як же він її кохав.»
Степан ще раз перечитав папери із задоволенням кивнув. Усе вийшло навіть краще, ніж він

You cannot copy content of this page