Дозвілля
— Ось заповіт. Прочитайте, будь ласка, уважно. Лариса почала читати. Ого, сума грошей — дуже навіть пристойна. І ще будинок. А далі йшла якась нісенітниця: вся спадщина ділилася навпіл між нею та якимось чоловіком на ім’я Семен. Вони обоє могли користуватися виплатою, будинком, а потім — і всім іншим, але за однієї умови: якщо проживуть під одним дахом рік у тому самому будинку
— Ось заповіт. Прочитайте, будь ласка, уважно. Лариса почала читати. Ого, сума грошей —
Дозвілля
Дорогий, нам необхідно обговорити тему здоров’я моєї матері, — сказала мені Зоряна пізніше, коли ми залишилися самі
— Ти хоч уявляєш, скільки все це коштувало?! Я майже не мав відпустки і
Дозвілля
Я залишила своїх дітей на чоловіка і пішла з дому. Я пам’ятаю, як мені було боляче, коли Кирило навіть не підійшов до мене, коли я лежала з температурою сорок. Його хвилював лише його костюм із хімчистки. Тоді я вирішила: якщо я неважлива для нього як людина, то я просто перестану бути важливою як прислуга
Я залишила своїх дітей на чоловіка і пішла з дому. Я пам’ятаю, як мені
Дозвілля
Я почула цю новину від давньої подруги і ледь не втратила свідомість: у мене є онук, Артем, якому п’ять років. Виходить, Леся приховувала свою вагітність, народження і все життя сина, лише б уникнути мого осуду
Я почула цю новину від давньої подруги і ледь не втратила свідомість: у мене
Дозвілля
— Та годі тобі. Я розумію, немісцева, але не всі люди щось роблять лише за гроші. Гаразд, пішов я за косою. До речі, колодязь у тебе свій, просто за домом. Він вийшов, а Зарина ще якийсь час стояла й оглядалася. Бабуся казала їй, що дурнішої затії в голову й прийти не могло. Але Зарина була онукою своєї бабусі
«Мама шила мені штани з березової кори…» — Ой, а це в нас хто
Дозвілля
Ми збудували цей особняк, вклавши туди всі сили, і облаштували його так, що кожен предмет кричав про перемогу. Одного вечора я почув, як Ірина говорила по телефону — У нас ідеальний дім, але він порожній, і це був найгучніший дзвінок, який я коли-небудь отримував
Ми збудували цей особняк, вклавши туди всі сили, і облаштували його так, що кожен
Дозвілля
— Я не гість! Я дівчина Любомира! І я тут живу! – різко кинула Марічка, коли я попросив її прибрати за собою
— Я не гість! Я дівчина Любомира! І я тут живу! – різко кинула
Дозвілля
— Василино, в мене тепер інше життя, зовсім не схоже на те, що раніше було. Знаєш, треба вдихнути свіжого повітря, щоб зрозуміти, що в селі смердить гноєм. І ти теж смердиш гноєм. Так що сюди не їзди. Не нервуй Сіму. Можеш на аліменти подавати, але якщо тільки совісті вистачить. Я ж тобі все залишаю: і дім, і господарство
Василина вже не вперше помічала, що коли вона заходила до магазину, баби різко замовкали.
Дозвілля
“Це ж не мільйон!” – вигукнув батько, говорячи про 35 000 гривень, а для мене це була ціна моєї мрії та тяжкої праці на двох роботах. Я стиснув зуби і зрозумів, що він не поверне їх по-хорошому, а значить, треба було змінювати правила гри назавжди
“Це ж не мільйон!” – вигукнув батько, говорячи про 35 000 гривень, а для
Дозвілля
— Розо, ти сучасна, нормальна, та невже ж ти дотримуватимешся тих законів? Вона відповіла серйозно, що, як не крути, вона — циганка, і заміж має вийти тільки за цигана. Володимир знову сміявся. Він не вірив, що вона говорить серйозно. Адже він її кохав. І вона його теж. Він це точно знав
— Та що ж це таке? — Володимир дивився на звіт, що лежав перед

You cannot copy content of this page