— Що ти робиш у моїй сукні?! — вигукнула я, вриваючись до кімнати, де
– Вертайся вже до себе… на свій хутір. Годі з мене, – Андрій кинув
— Дорогі мої, — мій голос у тиші квартири прозвучав твердо, ніби я всю
— Андрію, коли ти складав той список, ти хоч раз подумав про мене? Чи
– Пані Софіє, а тато каже, що ви Марічку в кошику з яблуками знайшли!
— Ти серйозно збираєшся пустити їх жити до нас? У наш дім? — мій
Дехто каже, що гроші не пахнуть, але для Остапа вони мали присмак заліза та
Над містом запанував той особливий кришталевий листопад, коли повітря стає густим від передчуття першого
Небо над містом повисло важким свинцем, і зрештою прорвалося. Дощ не просто йшов –
Марк з’явився в моєму житті саме тоді, коли я перестала вірити в те, що