— Оленко, я знову витратила 1500 гривень на продукти, щоб наповнити холодильник, а ти знову все винесла, — сказала я, коли дочка виходила з дому з торбою, повною голубців і ковбаси. Їй 24, у неї є робота, квартира, подруга, але чомусь я досі — її постійний спонсор з продуктової біржі
— Оленко, я знову витратила 1500 гривень на продукти, щоб наповнити холодильник, а ти
— Віддай свою частку сестрі, поки вона ще не встигла вийти заміж, — наполягали батьки
— Віддай свою частку сестрі, поки вона ще не встигла вийти заміж, — наполягали
Ми ж сім’я, разом упораємося. До речі, ще одна чудова новина — я купив батькам будинок! Невеликий, звісно, але в хорошому районі, з ділянкою. Мама так давно мріяла
Я виросла в домі, де мамині слова про сім’ю звучали як непорушна істина. —
Любове Петрівно, заспокойтеся вже! Що за звичка постійно втручатися, куди вас не просять? Яке вам діло до наших квартир? Хоч би й десять їх у нас було! — Богдан намагався говорити спокійно, але різко, щоб угамувати матір
Я завжди знала, що мама любить брата більше. Для неї Андрій був не просто
— Христино, я зніму 5000 гривень із того рахунку, добре? Це на проєкт, нічого серйозного, — сказав Олег, не дивлячись мені в очі, і саме в той момент я зрозуміла, що мій чоловік має не лише «проєкт», а й сина, про якого мовчав три роки
— Христино, я зніму 5000 гривень із того рахунку, добре? Це на проєкт, нічого
— Ти ж пенсію вже отримала? Даси 300 гривень, бо в мене “мінус” на картці, — спитав Тарас, навіть не привітавшись. Я стояла біля плити, перемішуючи суп, і раптом зрозуміла: я для них — не мама, не жінка, не людина, а гаманець із функцією доставки. А що буде, коли я відмовлю?
— Ти ж пенсію вже отримала? Даси 300 гривень, бо в мене “мінус” на
— Господиня? Тоді й прибирай, і годуй! — зовиця перетворила мою квартиру на безплатний готель
— Господиня? Тоді й прибирай, і годуй! — зовиця перетворила мою квартиру на безплатний
— Щастить? — вона всміхнулася з гіркотою. — Я роками оплачувала всі витрати, щоб батьки жили краще ніж раніше, а ти сиділа склавши руки, упевнена, що за тебе все вирішать
Коли в житті виникало питання про місце в сім’ї, відповідь знаходилася в той момент,
Двері грюкнули з глухим стуком. Я застигла біля вікна, спостерігаючи, як Тарас вантажить валізи в таксі. Дев’ятнадцять років – майже два десятиліття спільного життя вмістилися у дві пошарпані валізи та спортивну сумку
Двері грюкнули з глухим стуком. Я застигла біля вікна, спостерігаючи, як Тарас вантажить валізи
Моя мама нікуди звідси не поїде! Зрозуміла?! Якщо тобі не подобається її присутність, то можеш сама збиратися й забиратися звідси!
— Серйозно? Цілий тиждень? — я застигла з телефоном біля вуха, відчуваючи, як усе

You cannot copy content of this page