У мого свекра, Степана Петровича, “дві ліві”, але він удає з себе майстра на всі руки. Мені доводиться розвіювати його ілюзії, бо мій чоловік, Андрій, тремтить перед татом
У мого свекра, Степана Петровича, “дві ліві”, але він удає з себе майстра на
— Просити пробачення? У неї? Та мені легше промовчати, ніж вибачатися! — усміхнулась свекруха
— Просити пробачення? У неї? Та мені легше промовчати, ніж вибачатися! — усміхнулась свекруха.
У свекрів будинок біля лісу з каміном, а ми кожного дня рахуємо, чи вистачить на проїзд і хліб. Остап каже, що це дрібниці, та він ще не знає, що я вже домовилась про перегляд квартири
У свекрів будинок біля лісу з каміном, а ми кожного дня рахуємо, чи вистачить
Гаразд,— спокійно сказала я. — Тоді прямо зараз розкажи, на що ще ти витрачаєш гроші? Чи, може, збереш речі й заберешся звідси?
— Це що таке? — Я тримала в руках пом’ятий конверт із логотипом великої
– Замкни двері, Максиме, від протягів дитині погано, – наказує свекруха, непомітно ховаючи мої ключі так, ніби разом із ними забирає мою волю. У цю мить я розумію, що між її всевидющою «турботою» і його мовчазною згодою для мене й нашого ще ненародженого малюка лишається небезпечний зазор, де може щезнути саме слово «сім’я»
– Замкни двері, Максиме, від протягів дитині погано, – наказує свекруха, непомітно ховаючи мої
Чоловіче, ти не бачиш, що тут відбувається, чи просто не хочеш помічати правду? – дивлюсь на нього і просто киплю від його незворушності. – Та й як це виходить цікаво: сестрі квартиру за 500 000 на блюдечку. а тобі маму на старість років?
— Чоловіче, ти не бачиш, що тут відбувається, чи просто не хочеш помічати правду?
Та скільки цей будинок уже тут стоїть? І нічого. Тиждень нічого не вирішить
— Ігоре, ти серйозно? Знову Назар зі своїми витівками? — я ледве стримую роздратування,
Я бачила заповіт рік тому – він був інший. Тепер там ім’я Павла, і вся родина мовчить так, ніби це й було завжди
Я бачила заповіт рік тому – він був інший. Тепер там ім’я Павла, і
— Оплати весілля моїй сестрі. Ти ж тепер можеш собі це дозволити! — заявив чоловік
— Оплати весілля моїй сестрі. Ти ж тепер можеш собі це дозволити! — заявив
Я вийшла заміж, щоб бути собою. Але вже наступного ранку після весілля мені вручили розклад – коли готувати борщ, коли прасувати сорочки, і коли кивати, слухаючи “мама завжди так робила”. Я ще тоді не знала, що одного дня цей розклад зникне разом із моїм терпінням
Я вийшла заміж, щоб бути собою. Але вже наступного ранку після весілля мені вручили

You cannot copy content of this page