– Скільки можна, Олено?! Чому твій брат досі в нас удома?! Ти ж казав,
— Ти бачив, які дорогі закуски залишилися на тих столах — із захватом шепотіла
— Коли мене виганяли, у вас руки не тремтіли. А тепер вам потрібна допомога?
— Ти не варта цієї хати, якщо не можеш виконати свій жіночий обов’язок, —
— Ні! Я навіть думати не буду про те, щоб просити гроші у моїх
— Я здала свою квартиру в оренду, тепер житиму з тобою, бо ти мій
— Тітонько, не сваріться! Ми просто хотіли поїсти! — долинуло з саду дитяче благання.
— Досить контролювати наше життя, ми вже давно не діти — різко відрізала Анна,
— Маріє Петрівно, ваш онук щойно ледь не впав з дивана, поки ви лайкали
— Ти впевнена, що хочеш знати правду про мої мільйони, чи просто хочеш продовжувати