Ти так вирішила, мамо, — його голос раптом став холодним. — Добре, я зрозумів. Не чекай, що я тепер приїду. Ти ясно дала зрозуміти, хто тобі важливий
— Мамо, ти серйозно? Ти переписала квартиру на Олену? — голос мого сина Тараса
Карино, ти з дітьми тут уже другий тиждень, – я стримувалася, щоб не підвищити голос. – Твої діти розкидають іграшки, залишають крихти по всьому будинку. Я не прошу багато, але хоч трішки допомогти могла б!
– Карино, ти могла б хоч раз посуд помити? – я намагалася говорити спокійно,
Я не могла більше мовчати, коли син з невісткою вирішили взяти кредит на 50 000 гривень для покупки нової кухні. “Андрію, ви ж не можете собі цього дозволити!” – намагалась я пояснити, але син був впертий. І тут я зрозуміла: це не просто кухня – це їхній спосіб жити
Я не могла більше мовчати, коли син з невісткою вирішили взяти кредит на 50
Живе за мій рахунок, а я ще мушу платити за її походи в аптеку! Дістало вже. Хоч за комунальні платить, і то добре
Я сиділа на кухні, гортаючи телефон, коли прийшло повідомлення від сина. Відкрила, прочитала, і
Моя невістка Соломія – як ураган у ідеальному вбранні. Щоразу, коли вона з’являється, я щільно стуляю губи, щоб не сказати їй усе, що думаю
Моя невістка Соломія – як ураган у ідеальному вбранні. Щоразу, коли вона з’являється, я
П’ять років я варила каву на двох, але пила одна. І лише поїздка до озера, про яку я навіть не сказала доньці, стала початком історії, у якій моє серце знову навчилося битися
П’ять років я варила каву на двох, але пила одна. І лише поїздка до
Навіщо тобі до нотаріуса? — його голос став голоснішим. — Ти живеш у своєму місті, не знаючи турбот! Зарплата у тебе велика, не те що у нас у селі. Дружина моя, Олена, при надії, з дня на день дитинка має народитися. Їдь собі! — він повернувся до тітки Ліди, яка вже покинула плиту і підійшла ближче. — Чуєш, тітко Лідо, вона, виявляється, за спадщиною приїхала!
Я сиділа за старим дубовим столом у маминій хаті, тримаючи в руках холодну чашку
Ох, дівчино, сідай, чаю наллю, розповім тобі правду, – вона жестом запросила мене до квартири
— Ви кажете, вона чекає сина? – перепитала сусідка, звузивши очі, коли я простягнула
— Софіє, ти не могла б допомогти мені з прибиранням? У квартирі справжній безлад, — я намагався говорити спокійно, тримаючи в руках купу її одягу, розкиданого по дивану
— Софіє, ти не могла б допомогти мені з прибиранням? У квартирі справжній безлад,
Маріє, я не хочу бути тягарем. Якщо я заважаю, скажи прямо, і я подумаю, що робити. Але ти ж знаєш, чому я тут. Після 40 років із Григорієм я не можу повернутися до нього
– Валентина Іванівна, ви не думаєте, що нам варто поговорити про майбутнє? – запитала

You cannot copy content of this page