Із дружиною ми прожили разом чотирнадцять років. Познайомились у друга на весіллі. Взагалі мені
– Павле, ти сьогодні пізно, – Анна відклала книгу і піднялася з дивана. —
— Маріє Вікторівно, на вас чекають у кабінеті директора, — у двері зазирнула секретарка,
– Після свят грошей і так майже не залишилось, а ти ще витрачаєш останні
Руслан підняв голову від монітора, насупився. — Не починай, Маріє. – А що? —
Коли ти всім винна, але нікому не потрібна — що далі? Четверта ранку. Надія
— Це квартира мого сина, а не твоя, тож я звідси нікуди не піду,
— Ігоре, це наша пісня, пам’ятаєш? — Люба почула знайому мелодію, сидячи за столиком
Гостя зненацька з’явилася – сама напросилася: «Томо, пусти на півдня. До брата приїжджала, але
— Гроші зникли? Та нічого страшного — не збіднієте! На машину, бачте, збирали! Назбираєте