— Ти серйозно, Настю? Ти просто взяла і пішла від Олега? — голос моєї
— Олю Іванівно, ви що, жартуєте? На вулиці заметіль, а в мене на руках
— Христино, ти серйозно? Ти думаєш, що я просто так вас кинув? — голос
— Андрію, будь ласка, не роби цього. Давай знайдемо інший вихід, — сказала я,
Я побачила, як на телефоні тата спливло повідомлення від Софії: «Не забудь про нашу
— Оксано, ну а чому це я раптом маю розв’язувати твої проблеми? Мені й
“Це ж сюрприз, Марто! Ваш сірий диван я замінила на справжній, затишний!”, – гордо
— Сергій, що ти робиш? — запитала я, стоячи в дверях нашої затишної спальні,
– Оксанка – моя гордість, а ти, Яно, просто живеш, – сказала мама роздивляючись
— Знаєш, а ти не хочеш розповісти всім правду про те, як ми живемо?