fbpx

Ось вчора нас батьки запросили на день народження. Звичайно, що я погодилася, а потім передзвонила і відмовила, пославшись на завантаженість на роботі. Насправді причина в подарункові. Коли розповіла чоловікові, що нас запросили на гостину, він одразу встановив ліміт на подарунок – 200 гривень

Загалом моє сімейне життя мене влаштовує. Чоловік добре заробляє. У нас чудовий двоповерховий особняк. Поряд – невеликий сад і квітник перед вікнами, в якому люблю часом посидіти, помилуватися чарівними рослинами. У мене – хороша робота. Але є одне «але». Це надмірна ощадливість мого чоловіка. І це мені дуже не подобається.

Я не можу без розрахунку чоловіка зробити й кроку. У нього все на обліку, до копієчки!

Ось вчора нас батьки запросили на день народження. Звичайно, що я погодилася, а потім передзвонила і відмовила, пославшись на завантаженість на роботі. Насправді причина в подарункові. Коли розповіла чоловікові, що нас запросили на гостину, він одразу встановив ліміт на подарунок – 200 гривень. А що за такі гроші нині купиш? Хіба що рушник або простирадло. А мені соромно з таким подарунком іти в гості до його батьків, тому тактовно відмовила. Сказала, що загляну при першій нагоді іншим разом, щоб їх не образити.

Звичайно, що так не годиться, проте довести цього своєму чоловікові не змогла.

На продукти він також виділяє мені гроші. Після закупу мушу показати йому чек. Якщо виявить, що за щось переплатила, то чую: «Там можна було купити дешевше, є в такому магазині акція і таке інше».

Одного разу забула на касі решту в копійках, то весь вечір слухала «лекцію», про те, як потрібно копієчку до копієчки складати.

Мені, звичайно, прикро, що так. Але ця надмірна ощадливість вже часка чоловіка.

– Навіщо, – питаю його, – адже у нас все є.

– На старість накопичую.

Так, я не можу дозволити собі сходити з подружками на каву чи шопінг. Я не ходжу на роботі на колективні обіди – беру щось на перекус з дому. Колегам кажу, що у мене дієта. Не можу собі дозволити похід у кіно чи ресторан, бо вся моя зарплата також на обліку у чоловіка.

На роботу ходжу пішки – економлю гроші за проїзд. Навіть, у холодну чи дощову погоду ті дві зупинки добираюся власним ходом.

Сьогодні втомилась від цієї економії. Мені захотілося просто розслабитися і жити так, як усі люди. Хочеться морозиво, то купуєш те морозиво. Є бажання погуляти з подружками, то гуляєш з подружками. Цікавить кіно, йду в кінотеатр. Запросили на свято – купую найкрасивіший букет квітів і йду в гості.

Жити без обмежень. Адже життя є таким, яким ми дозволяємо йому бути. Якщо ми позбавляємо себе звичайних радощів, то воно й не принесе нам особливого задоволення.

Я ж не схимниця. Але розлучатися також не хочу. Адже у всіх інших питаннях у нас все гаразд.

Скажіть, як мені бути далі? Чи зможу я вплинути на свого чоловіка і змінити його ставлення до фінансів?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page