fbpx
Дозвілля
“Олено, пробач. Не можу з тобою залишитися, іншу кохаю, ─ впевнено говорив Єгор колишній дівчині. ─ Кинути тебе ні з чим ─ не хочу, хоча дружиною ти мені не була і прав особливих не маєш. Я залишаю тобі все. Заберу лише свої речі, улюблені книги, ноутбук”

Єгор і Олена жили душа в душу третій рік. Вони зробили шикарний ремонт, облаштували квартиру найкращими меблями і найсучаснішими прибамбасами. Все складалося чудово, пара стала говорити про дітей, і раптом він пішов. Як виявилося, назавжди.

─ Чому? ─ дивувалися батьки, близькі та друзі. ─ Ви ж ніколи не сварилися! Що трапилося?

Але ні Єгор, ні Олена не давали ніяких пояснень: розійшлися і все. А через три місяці Єгор одружився. Ось тоді всі і дізналися, чому хлопець кинув дівчину, залишив їй все нажите, обидвоє добре заробляли, відмовився від роботи в Німеччині і пішов викладачем в вуз.

Єгорко з раннього дитинства відрізнявся легким характером. Умів дружити, нікого не ображав і мав славу загального улюбленця, що ніяк його не псувало. Він залишався простим, добрим, тактовним хлопцем. Плюс до цього, природа нагородила Єгора приємною зовнішністю, спортивною фігурою і дивовижними блакитними очима, які зводили з розуму всіх дівчат.

Але і тут Єгор залишався вірним самому собі: романів не крутив, поважав слабку стать, нарівні спілкувався з усіма її прекрасними представницями.

В університеті подружився з Оленою. Вони вчилися в одній групі, прекрасно ладнали, шикарно виглядали разом. Друзі та родичі благополучно «одружили» їх до того, як хлопець сам подумав про це. Тому, коли Єгор з Оленою стали жити разом, це нікого не здивувало. Оформляти відносини і робити весілля не стали. Навіть не обговорювали цю тему. Все йшло якось само собою і всіх влаштовувало.

Єгору з Оленою жилося легко: спільні інтереси, подібність характерів. Обоє багато працювали. Грошей вистачало. Вони навіть двокімнатну квартиру примудрилися купити! Самі, без будь-чиєї допомоги. Словом, практично ідеальна сім’я.

Але сталося те, чого ніхто не очікував…

Єгор їхав на роботу, і раптом на зупинці побачив її. Незнайоме солодке почуття хлинуло всередину з усіх боків, змушуючи серце шалено битися.

Тендітна дівчина в простому, але стильному одязі, занепокоєно позирала на годинник. Вона явно кудись поспішала. Єгор пригальмував, запропонував підвезти. Незнайомка подякувала, сіла в машину і назвала адресу. Всю дорогу вони розмовляли. І навіть потім, коли приїхали на місце. Здавалося, дівчина забула про все на світі і вже нікуди не поспішала. З Єгором відбувалося те ж саме.

Молоді люди, нарешті, згадали про справи, обмінялися телефонами, домовилися зустрітися ввечері.

─ Почекай, ти забула сказати, як тебе звати? ─ крикнув Єгор навздогін новій знайомій.

─ Маша, ─ почулося у відповідь, і дівчина зникла у величезній будівлі.

Їхати нікуди не хотілося. Перед очима стояло миле обличчя великі очі, білосніжна посмішка і ніжні, пухкі губи.

─ А голос. Який у неї приємний, чарівний голос, ─ думав Єгор. ─ Яка дівчина! Дочекаюся її.
І дочекався. Через кілька годин Маша підійшла до машини, і радісно, якось по-дитячому сказала:

─ А я не сумнівалася, що ти тут.

На цей раз молоді люди зустрілися, як старі знайомі. Вони разом провели вечір. Потім всю ніч гуляли по місту, зустріли світанок. А вранці Єгор привів дівчину до її дому, попрощався (навіть не цьомнув) і поїхав.
Весь день він думав тільки про неї.

Увечері Єгор і Маша знову зустрілися. І знову не могли розлучитися до ранку. Іноді вони мовчки ходили по вулицях і просто насолоджувалися присутністю один одного. Ніхто нікого не тягнув нікуди, не розігрував закоханість, не намагався справити враження. Їм було добре разом, ніби вони знайомі сто років і розуміють один одного без слів.

Так тривало кілька днів. Єгор вже не уявляв свого життя без Маші. Він не знав, як складуться їх відносини далі, але обманювати Олену більше не міг. Зрозумів, що ніколи її не любив. Ось тільки як сказати їй про це. Олена бачила, що з Єгором щось відбувається, і сама почала розмову:

─ Що з тобою, любий? Ти ходиш сам не свій.

Єгор зібрав усю свою мужність і чесно відповів:

─ Я закохався, Оленко. Не можу без неї жити. Пробач.

Жінка такого не очікувала.

─ І що тепер? Ти вирішив кинути мене? Але ж ми так давно разом. А вона? Що ти про неї знаєш?

─ Я кохаю її. Це головне. І хочу бути з нею.

─ Мене ти теж кохав.

─ Я ніколи не говорив тобі про це.

─ Он як? Прикидався?

─ Ти ж знаєш, я ніколи не брешу. Я звик до тебе. Мені було затишно і спокійно. Спасибі тобі за це. А зараз ми повинні розлучитися.

─ Розлучитися? Ти при своєму розумі? Через інтрижку? Чи ви вже й спали?

─ Олено, не треба. Адже ти не така. Повинна зрозуміти. Давайкілька днів поживемо окремо, обміркуємо все. Якщо щось ─ я у батьків.

Єгор пішов, і Олена розплакалася.

─ Нісенітниця якась! За що? Чому я повинна його віддати? І як ми будемо все це ділити, адже ми не одружені? Все дістанеться їй! Господи, що робити?

Єгор в цей час розповідав батькам про зміни у своєму житті. Вони були в здивовані: Олена їм подобалася, її знали багато років. А зараз? Кого Єгор приведе в сім’ю? І як поведе себе Олена?

Єгор вислухав усіх. Сказав, що йому потрібно подумати. І його залишили в спокої.

Думав Єгор недовго. Йому треба було декілька годин, щоб прийняти рішення, яке він потім і здійснив.

─ Олено, пробач. Не можу з тобою залишитися, іншу кохаю, ─ впевнено говорив Єгор колишній дівчині. ─ Кинути тебе ні з чим ─ не хочу, хоча дружиною ти мені не була і прав особливих не маєш. Я залишаю тобі все. Заберу лише свої речі, улюблені книги, ноутбук.

─ Не потрібно мені твоїх подачок! ─ вигукнула Олена, зовсім не чекаючи від себе нічого подібного.

Єгор мовчки встав, поцілував її в чоло і вийшов.

Тепер він став вільним і міг розпоряджатися своєю долею.

Весілля Єгора і Марії відбулося через три місяці. Те, що у Єгора нічого немає, наречену не збентежило. Тим більше, що Єгор розповів їй правду.

Батьки Єгора обожнюють нову невістку, дуже швидко подружилися зі сватами. Але найголовніше для них сталося через рік: у сина народилася чудова дівчинка, яку назвали Ксенією.

З Оленою теж все впорядку. Вона полюбила іншого і тільки тепер зрозуміла Єгора, який відмовився жити без кохання.

Автор: Sushkyny ystoryy.

Фото ілюстративне.