Після закінчення університету Олег почав працювати у великій IT-компанії, де його талант програміста одразу ж був добре помічений начальством.
Він присвячував багато часу роботі та кар’єрі, але при цьому не забував про свою головну мету – накопичити чималу суму для початкового внеску з іпотеки.
Він весь час жив скромно, намагаючись економити кожне гривню, щоб стати власником власної квартири.
Якось на корпоративній вечірці Олег познайомився з Вірою. Вона працювала в іншому відділі і раніше вони ніколи не зустрічалися.
Колега виявилася чарівною та розумною дівчиною, яка одразу привернула його увагу.
Вони почали зустрічатися, і незабаром між ними почалися серйозні стосунки.
Віра жила зі своїми батьками, але, на відміну від Олега, не прагнула якнайшвидше придбати власне житло.
Її більше цікавили подорожі, культурні заходи та спілкування з друзями.
Минуло кілька місяців, перш ніж Олег наважився поділитися з Вірою своєю мрією про покупку квартири.
Він розповів їй про те, що вже майже накопичив необхідну суму і незабаром намагатиметься взяти іпотеку.
Дівчина підтримала його ідею, хоча сама не виявляла особливого інтересу до питань нерухомості.
Проте все змінилося після того, як батьки Віри дізналися про плани майбутнього нареченого своєї дочки.
Вони почали турбуватися про те, що коли їхня донька вийде заміж за Олега, вона житиме в його квартирі на правах гості.
Тому Оксана Дмитрівна, мати дівчини, була переконана, що спочатку треба зіграти весілля, а вже потім замислюватись про покупку житла, так буде правильно і юридично розумно.
Тому, коли Олег до них прийшов у гості, вона заговорила з ним на цю тему.
– Олеже, ти ж розумієш, що наша Віра не може просто так переїхати до тебе, – повчальним тоном промовила мати. – Це ж зовсім не по-людськи! Спочатку потрібно зіграти весілля, а потім уже думати про покупку квартири та спільне проживання у ній, щоб все було справедливо.
Хлопець мимоволі розгубився.
Його думки були зайняті виключно іпотекою і кар’єрним зростанням. Про яке весілля найближчим часом він навіть і думати не збирався.
Сергій завжди був переконаний, що шлюб – це щось віддалене, що має відбутися само собою, коли почуття стануть сильними.
Нині його головним завданням було забезпечити собі фінансову стабільність.
– Я розумію ваші побоювання, Оксано Дмитрівно, – промовив він, ретельно підбираючи слова. – Але в мене поки що немає конкретних планів щодо весілля. Зараз моє головне завдання купити квартиру.
– Ти хочеш сказати, що збираєшся забрати нашу Віру до себе додому без реєстрації шлюбу? – невдоволено запитала жінка. – Це зовсім неприйнятно!
Олег відразу відчув себе ніяково. Йому зовсім не хотілося сперечатися з матір’ю Віри, але й міняти свої плани він також не збирався.
– Мені здається, ви трохи поспішили з висновками, – сказав хлопець, намагаючись спокійно говорити. – У нас із Вірою ще є час, щоб обговорити всі ці запитання. Адже ми тільки почали будувати відносини, ми ще маємо багато дізнатися одне про одного, адже шлюб – це серйозне і відповідальне рішення.
Оксана Дмитрівна важко зітхнула, явно незадоволена відповіддю хлопця.
Вона прагнула того, щоб її дочка на законних підставах стала власницею майбутньої квартири Сергія.
Саме з цієї причини їй таке важливе було це весілля. Пробувши в гостях ще трохи, Олег подався додому.
Про незручну розмову про весілля він постарався забути. Проте буквально за кілька днів Віра сама стала натякати йому на весілля.
Одного разу вони сиділи в затишному кафе, насолоджуючись гарячою кавою, коли дівчина несподівано сказала:
– Олеже, мені здається, ми маємо серйозно поговорити про наше майбутнє. Мама має рацію, я не можу просто так переїхати до тебе жити. Це неправильно.
Олегові стало не по собі. Він не збирався одружитися з дівчиною найближчим часом, він хотів ще просто зачекати, щоб зрозуміти, чи вони рідні душі, чи будуть щасливі вдвох, чи вони підходять одне одному.
– Послухай, люба, – почав обережно Олег, – я розумію твої хвилювання, але давай не поспішатимемо. Ми зустрічаємося менше, ніж пів року, і в нас попереду стільки всього.
– Так, звичайно, у нас попереду багато всього, але хіба це привід відкладати весілля? – перебила Віра. – Адже якщо ми хочемо бути разом, то чому б це не закріпити офіційно?
– Давай зробимо так, – запропонував Олег. – Я готовий розпочати підготовку до весілля, але давай відкладемо його доти, доки я не куплю квартиру. Тоді ми зможемо одразу переїхати туди після церемонії.
– Навіть не знаю, – задумливо промовила Віра. – Я подумаю і пораджуся з мамою.
Як і очікувалося, Оксана Дмитрівна рішуче відхилила пропозицію хлопця.
Для неї питання стояло однозначно: або весілля, або жодного спільного проживання.
Жінка була переконана, що інакше її дочка опиниться у не вигідному становищі, і її інтереси можуть бути вже не на першому місці.
Зрештою, квартира буде оформлена на ім’я Олега, і якщо щось піде не так, Віра залишиться ні з чим.
Наступного дня після розмови з дочкою Оксана Дмитрівна зателефонувала Олегові.
– Привіт, Олеже, – холодно почала вона. – Твій план відкласти весілля до придбання квартири мене категорично не влаштовує. Моя дочка заслуговує на стабільність і впевненість у завтрашньому дні. Тому я наполягаю на тому, щоб ви спочатку зіграли весілля, а потім уже думали про житло.
На цей раз Олег аж розсердився. Він чудово розумів, що для Оксани Дмитрівни важливо захистити свою дочку, але його дратував той факт, що вона хоче зробити це за його рахунок.
– Добре, хай буде так, – несподівано сказав він. – Наступного тижня ми подамо заяву до РАЦСу і призначимо дату весілля. Після весілля я чекаю від вас частину суми, яку потрібно буде нам внести на перший внесок за квартиру в кредит, вірно половинусуми. Буде справедливо, якщо ми з Вірою внесемо початковий внесок у рівних частках.
Жінка, здивована почутим, замовкла на мить, а потім різко відповіла:
– Як ти можеш так казати?! Ти вважаєш, що кохання можна виміряти грошима? Невже це єдине, що тебе цікавить?
Олег вже чудово розумів, що зайшов надто далеко, але вже ніяк не міг зупинитись.
– Оксано Дмитрівно, гроші мають велике значення у нашому житті. Без них важко уявити майбутнє. Якщо ваша дочка для вас така дорога, то, можливо, варто постаратися і інвестувати в нашу з нею нерухомість, – незворушно промовив він.
Жінка була обурена таким підходом і різко поклала телефон. Їй здавалося, що Олег остаточно втратив совість, ставши таким прямим.
Коли Віра дізналася про те, що сталося, вона була дуже засмучена. Дівчина відчула, як між нею та Олегом виникла невидима стіна.
Олег сказав їй, що хоче зробити паузу у їх стосунках, бо налаштування її батьків зовсім не подобаються йому.
Через два місяці після цього він, не гаючи часу, оформив іпотеку і став власником власної квартири.
Тепер віра хоче повернути його, її мати вже теж шкодує, що так вчинила, навіть телефонувала Олегові, але він не брав телефон.
Чи вірно він вчинив, що розлучився з Вірою? Невже вона у цьому винна? Якби він, дійсно, щиро кохав, невже б просто так відмовився від своєї другої половинки? Хто в цій історії правий?
Фото ілюстративне.
