Один султан мав чотирьох дружин. Найбільше він любив свою четверту дружину – наймолодшу і найласкавішу. Султан дарував їй багатий одяг, коштовності, оберігав її і плекав. І вона була весела і тішила його.
Він любив і свою третю дружину – виняткову красуню. Вирушаючи в інші країни, він завжди брав її з собою, щоб усі бачили її красу, і завжди боявся, що якось вона залишить його і втече до когось іншого.
Султан любив і свою другу дружину — хитромудру та досвідчену в інтригах. Вона була його довіреною особою, завжди розумна, доброзичлива і терпляча. Коли султан мав проблеми, він довіряв їхній другій дружині, і вона допомагала чоловікові вийти зі складної ситуації, пережити важкі часи.
Перша дружина була найстаршою і дісталася йому у спадок від покійного старшого брата. Жінка була дуже віддана чоловікові і робила все можливе для збереження та збільшення багатств як самого султана, так і всієї його країни. Попри це султан не любив свою першу дружину, і навіть те, що вона глибоко його любила, султану було байдуже. Він не звертав на неї жодної уваги.
Якось султан занедужав. Згадав він своє життя, повне розкоші, і подумав: «Зараз у мене чотири дружини, але коли я помpу, залишуся один». І він спитав свою четверту дружину, наймолодшу:
– Я любив тебе більше за інших, я віддавав тобі все найкраще, беріг тебе з особливим старанням. Зараз, коли я покидаю цей світ, ти готова йти за мною у засвіти?
– І не думай! – Відповіла четверта дружина і пішла, не вимовивши більше ні слова. Її слова, як кинджал, вразили серце чоловіка.
Засмучений султан запитав свою третю дружину:
– Я захоплювався тобою все моє життя. Зараз, коли мені залишилось зовсім мало, ти готова йти за мною у царство тіней?
– Ні! – відповіла його третя дружина. – Життя таке прекрасне! Коли тебе не стане, я думаю ще вийти заміж!
Султан засмутився – такого болю його серце ще ніколи не знало. Тоді він спитав свою другу дружину:
– Я завжди приходив до тебе по допомогу, і ти завжди допомагала мені і була для мене найкращим радником. Зараз, коли мої дні полічені, ти готова слідувати за мною туди, де бліді тіні стогнуть і благають володаря душ про помилування?
– Дуже шкода, не можу тобі допомогти цього разу, — відповіла друга дружина. – Найбільше, що я можу зробити, це з честю тебе поховати.
Її відповідь вразила султана, як тисячі громів та блискавок. У цей момент він почув голос:
– Я піду з тобою і піду туди, куди ти підеш, до кінця!
Султан глянув у бік голосу і побачив свою першу дружину – виснажену і вимотану гоpем, майже невпізнанну. Вражений султан промовив:
– Я мав уважніше ставитись до тебе, поки міг це робити!
У кожного з нас є чотири дружини.
Наша четверта дружина (наймолодша) – це наше тіло: не важливо, скільки сил і часу ми вкладаємо в те, щоб виглядати добре, воно залишить нас, коли ми покинемо цей світ.
Наша третя дружина – це наша кар’єра, становище, гроші, багатство, соціальний стан. Коли нас не стане, це все дістанеться іншим.
Наша друга дружина – це наша сім’я та родичі. Неважливо, скільки вони нам допомагали тут, найбільше, що вони можуть зробити для нас – це супроводжувати до могили.
Наша перша дружина – це наша душа, яка часто ігнорується нами через погоню за успіхом, владою, багатством та задоволеннями. Незважаючи на це, душа – єдина, хто супроводжує нас всюди, куди б ми не пішли. Ставлячись до неї з турботою та увагою, оберігаючи та розвиваючи її, ми можемо подарувати світу і собі найбільший подарунок.
