Іноді доводиться капітулювати. Відступити. Але здаватися не треба!
Один багатий чоловік усе втратив. Так буває. Недоброзичливці постаралися. Усе відібрали у нього. А він звик жити розкішно, чудово. І важко йому було звикати до нестачі коштів. І до того, що він більше не багатий. Він пережив абсолютну поразку. Дружина та діти теж важко переживали безгрошів’я – адже з усіма перевагами довелося розпрощатися. Більше ні елітної школи, ні салонів краси, ні розкішних машин, ні відпочинку на морі, ні чудового одягу – всього не перерахуєш, що втрачено. І, головне, втрачено становище у суспільстві, ділову репутацію. І всі шепочуться, обговорюють.
Ну цей колишній бізнесмен посидів удома в пригніченому настрої, почекав невідомо чого, а потім пішов у таксі працювати. Взяв і пішов. Більше нікуди не брали. А принижуватись перед колишніми знайомими він не хотів; та й безглуздо це було… І в таксі він підвіз одного разу свого давнього знайомого, ще зі студентських часів – Сергія. На здивовані запитання відповів: я все втратив. Пережив поразку. І працюю у таксі, щоб сім’ю годувати. Спокійно і добродушно все пояснив, не дратуючи і не нарікаючи. Мовляв, життя мінливе; але ми, чоловіки, ми впораємося! І цей Сергій побачив такий спокій і здоровий глузд, був вражений і сказав, що йому саме потрібен директор філії. Яка вдала зустріч!
Так наш герой знайшов чудову роботу. А сидів би вдома, скаржився би на несправедливість і нічого не отримав би. Нічого!
Поразки бувають. Іноді доводиться капітулювати. Але це по-різному можна зробити. Можна сумно сісти в кутку і почати шкодувати. Можна у таксі попрацювати. Або ще десь. Шанс з’явиться. Для початку треба змиритися і знайти хоч якесь джерело доходу. І спокійно прийняти поразку – це вже половина перемоги. Шанси з’являться, якщо не здатися. Так уже влаштоване життя.
Анна Кир’янова
