Одному нічого не треба. Дружина занедужала раптово, сильний біль у животі.
Приїхала «Швидка», оглянули, забрали. Чоловік від розгубленості поїхав слідом до шпиталю. Поштовхався там, дізнався, що дружину відвезли на операцію. Йому сказали поки що їхати додому. А потім зателефонувати.
Він повернувся до квартири: там тихо. Речі розкидані лежать. Чашка з холодним чаєм. Головне, він постійно, останнім часом сварився з дружиною.
Грошей не вистачало. А вона тринькала гроші, купувала занадто багато продуктів. Вчора купила полуниць коробочку. Маленьку, за великі гроші. Жменя штучних ягід за шалені гроші! Яка полуниця взимку, скажіть на милість! Вони ж не мільярдери.
Ще крем купила. Ось баночка стоїть біля дзеркала. Теж дорогий занадто. Він бурчав і лаявся.
На плиті суп. Він скільки разів казав, що не треба варити стільки. Хто це буде їсти, вони ж живуть удвох!
До сьогодні жили удвох, так.
Він сів за комп’ютер. Він не хотів думати ні про що; але відразу відкрилася реклама курорту. Вона хотіла на курорт, море. Це дуже дороге задоволення, він і сказав. Бездумна марнотратність, коли треба платити іпотеку та розширювати житлоплощу. «Двійку» поміняти на «трійку». І яму треба під фундамент копати, будувати будинок. Машину міняти пора.
І не тільки це
Вона надто довго займала ванну кімнату. Він сердився. Вони сварилися.
… А зараз – ванна вільна. І в ліжку можна хоч поперек лягти. Ніхто не завадить і ковдру стягувати не буде.
І можна палити у квартирі. Ніхто не закричить: «Ти що! Припини!». Можна пиво пити. Скільки влізе. І дивитися футбол чи політичні дебати.
А на дивані лежить її халат з вишитим ведмежатком. Зім’ятий поспіхом; вона переодяглася через силу.
Він халат розправив, склав і … не міг більше стримати емоцій, як трирічний малюк. Тому що одному нічого не треба. Одному погано. Нестерпно одному в домі, де жили разом, удвох. Навіщо він сварився? Навіщо економив на дрібницях? Вп’явся в цю полуницю, як тарантул якийсь. Може, це остання радість була у людини?
Отак він сидів один, витираючи сльози халатиком. Від халата пахло дружиною.
А потім зателефонував та дізнався, що все пройшло нормально. Добре. І побіг до машини немов навіжений. За полуницею поїхав і купив п’ять кілограмів одразу. Багато прозорих коробочок з дорогими і не дуже смачними ягідками. Але у них все одно був трішечки полуничний смак. Вся палата їла полуницю і всі хвалили. Дружині поки що не можна було. Він роздав ягоди та сидів біля ліжка дружини. Щасливий.
Щасливий, як і всі, хто зміг утримати те, що майже втратив…
Анна Кір’янова.
