Моя дочка в юності повідомила, що стане мамою, а татко хлопець з нашого містечка. Незабаром цей юнак приїхав до нас зі своїм батьком і сказав, що не відмовляється від майбутньої дитини і готовий одружитися. Дочка була закохана в нього ще зі школи. Але серйозних стосунків у них не було. Хлопець постійно міняв дівчат, а дочка чекала його, коли ж той зверне на неї увагу. Сім’я у хлопця хороша, порядна, а батько чудова людина. Ми з батьком були теж не проти їхнього шлюбу. Тим більше, що дочка при надії.
Після весілля молода сім’я вирішила жити з нами. У нас великий, новий, сучасний будинок. Так що ми з чоловіком були раді, бо залишилися не одні. Ми стали жити однією великою сім’єю. У нас з’явився славний онук. І ми, і батьки зятя допомагали дітям у вихованні дитини. Зазначу, що у нас є ще одна дочка, але вона живе окремо. У неї вже своя сім’я і теж є дитина.
На відміну від свого батька, мій зять – випробування. У нього роботи постійної немає. Батьки чоловіка купили їм автомобіль. Улюблене заняття у зятя – копатися в гаражі, і при цьому голосно вмикати музику. У нашому великому будинку роботи дуже багато. Можна зробити верхній поверх, додатковий вхід і жити їм незалежно від нас. Але його і так влаштовує. Грошей не заробляє, навіть поличку полагодити не допросишся. Зате перед друзями він цар, тільки корони не вистачає. Збереться в гаражі з ними і починає розповідати небилиці до пізнього вечора, щоб в будинку нічого не робити. Краще б дочці допоміг або з дитиною іграшками пограв, книжки почитав. В першу чергу, роботу б стабільну знайшов. Те, що його батьки допомагають, це непогано. Але вони постійно не будуть надавати допомогу, і приходити на виручку синові.
У мене ж є ще один зять. Правда, живуть вони з дочкою в іншому місті. Так дочка дуже задоволена ним. І робота хороша у нього і весь вільний час проводить з родиною, дитиною. Іноді до нас в гості приїжджають. Можна чітко побачити різницю між двома моїми зятями. У мене чудові доньки. Ми з чоловіком виростили їх в ласці і любові. Вони дуже хороші господині і мами відмінні.
Коли в черговий раз до нас прийшли дружки зятя, я не втрималася. Взяла і присоромила його не дивлячись на друзів. Тепер в будинку жити не можливо: зять зі мною не розмовляє, дочка ображається, та й чоловік з чоловічої солідарності бурчить. Краще б мовчала.
А що я такого поганого зробила? Чому ніхто мене не підтримав? Те, що зять не розмовляє, я переживу. А за що дочка на мене ображена? За те, що сказала правду. У мене немає бажання мовчати, це мій дім і я маю право говорити в ньому на повний голос хіба ні?
Ось і що мені тепер робити? Перепросити за те, що правду сказала? Так немає ж результату ніякого. Як було все так і є от тільки не розмовляє зі мною ніхто.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
