— Ось ближче до вихідних і вирішимо це питання, Гриш! Зараз то що про все це говорити? Все одно мені ще своїми справами треба буде зайнятися! — не хотіла Віра зараз обговорювати задумку чоловіка про заміну його машини на нову.
— Просто нам разом треба буде поїхати подивитися ту модель! Ти ж теж береш машину іноді у мене!
— Я взагалі не розумію, навіщо знову міняти машину, якщо і з цією все добре? Ти цю два місяці тому тільки взяв, Гриш! Невже це якась така термінова необхідність?
— Просто та машина краща, вона мені більше подобається, хоч вона і з рук…
— Яка краса! Слів просто немає! Цю машину з салону, новеньку, з гарантією, ти хочеш проміняти на якусь вживану?! Ні! Однозначно! Я навіть не збираюся тепер нікуди їхати! — навідріз відмовилася Віра від цієї затії.
— Віро, та що з тобою не так? Ти ж навіть не бачила ту машину! — відразу ж почав нудити Гриша дружині. — Вона в десятки разів краща за цю і виглядає теж красивіше! Тобі ж здебільшого це треба від неї! Що ти відразу відмовляєш?
— Тобі це й справді треба пояснювати? Або, може, ти сам здогадаєшся, чому машина з салону з повним комплектом послуг з гарантії набагато краща за машину з рук? І мені взагалі не важливо, який вона має вигляд! Машина — це насамперед зручність, засіб пересування і в наш час необхідність! Мені не для обкладинок на журналів у ній фотографуватися!
— Все зрозуміло! Значить сам з’їжджу і якщо сподобається та більше, то відразу ж візьму! — ображено, як дитина, заявив Григорій дружині.
— Удачі! Я подивлюся, як ти цю продаси без мене, брали ж ми її разом і разом власники! Посміхнулася Віра на ці образи. — А от якщо все ж таки продаси за цим містечковим обміном «з рук у руки», то потім я в суд просто на тебе подам або на нового власника! Не знаю поки що точно, як там усе це з юридичного погляду, але впевнена, що машину я в такий спосіб точно поверну!
— Та йди ти!!! — напівкрикнув Гриша на дружину і втік із вітальні.
А Віра нарешті змогла продовжити перегляд фільму, який вже третій вечір поспіль намагалася додивитися після роботи, але то у Гриші якісь справи до дружини, то проблеми треба якісь розв’язувати, то ще щось. На себе, на свій відпочинок у неї практично не було часу.
А тут ще Гриша вирішив ні з того, ні з чого нову салонну машину проміняти на невідомо що з рук. Ні! Такому точно не бувати!
До того ж вона хотіла поїхати на цих вихідних на свою дошлюбну квартиру, порядок там навести треба було і виставляти оголошення, щоб здавати. А то, поки у ній ремонтували труби, квартира місяць просто так простояла, і Віра втратила гроші через це. Але труби теж треба було поміняти, тому що вона не хотіла в якийсь момент затопити сусідів, щоб потім ще й ремонт їм оплачувати.
Зрештою, з машиною у Гриші нічого не вийшло, навіть подивитися ту «красуню», на яку він хотів поміняти сімейну машину, йому не вдалося. Тому що у п’ятницю ввечері йому зателефонувала його сестра вся в сльозах і попросилася приїхати на вихідні. Природно, він не був проти, це ж його рідна молодша сестричка, а те, що і як на це скаже Віра, він навіть питати не став. Як завжди.
Приїхавши ввечері у суботу зі своєї квартири, Віра несподівано застала Лізу, сестру чоловіка, на кухні.
— Привіт… — привіталася з нею Віра. — А ти чого тут?
— О! Привіт! Та ось на вихідні до вас приїхала, поки мама з’ясовує стосунки зі своїм чоловіком! Не можу там перебувати, а Гриша запросив до вас! І ось я тут! — весело відповіла Ліза Вірі.
— Навіть так? А сам він де? — майже не здивувалася Віра цій розповіді.
Вона знала, що її свекруха знаходить собі вже третього чоловіка за два роки, аби кудись прилаштуватися пожити з неповнолітньою донькою.
Зі своїм чоловіком, батьком Гриші та Лізи, вона розлучилася того ж місяця, коли Віра з Гришею одружилися. Хоч батько Гриші був дуже суворою людиною, але він був вірним, завжди тримав своє слово, був працьовитим та заробляв непогані гроші. Він викупив ділянку в одному приміському селі і побудував там практично сам, з невеликою допомогою сина, великий будинок для своєї сім’ї. Тільки ось жив він там тепер сам.
Хоча взував і одягав свою доньку, платив аліменти на неї завжди, якщо Лізі щось було потрібно, то він негайно намагався це виконати, тому що жила вона зараз не з ним, не вдома, та й хіба мало, як і що там відбувається. Хоча Гриша і говорив батькові, що треба б забрати її від матері і відправити до батька, так було б усім набагато спокійніше, але п’ятнадцятирічна дівчина впиралася і говорила завжди, що краще буде жити під мостом, але з матір’ю, адже та її любить більше, тому що дає набагато більше свободи, ніж батько. За фактом же, її мати дбала тільки про себе, а не про свою доньку…
Батько не хотів відпускати доньку з матір’ю, тому що любив її і переймався, як це Ліза буде разом із матір’ю кататися постійно по орендованим квартирах, він хотів їй дати гарне майбутнє. Але Ліза була на боці матері, була повністю оповита її впливом від самого дитинства і виросла такою ж, як і мати: розбещеною, примхливою, ледачою, такою, що не розуміла й не сприймала ніяких життєвих правил, що треба допомагати по господарству, що треба бути чемною зі своїми батьками й не грубіянити тільки через те, що в тебе поганий настрій. Та й ще багато різних бридких рис перейняла Ліза від своєї матері. Розбещеність мати їй показала тільки тоді, коли вони переїхали в місто від батька Лізи і Гриші, але дівчина все… Все, що робила мати і як вона це робила, вбирала як губка.
Ось і зараз, це був уже третій чоловік, який прихистив їх у своїй квартирі, оповив любов’ю і турботою, але Вероніка Олександрівна, мати Лізи й Гриші, знову була чимось незадоволена і, як за розкладом, влаштовувала вимогливі сварки своєму співмешканцю.
Взагалі Вероніка Олександрівна, коли йшла від свого чоловіка разом із донькою, хотіла зайняти квартиру дружини сина, бо на той час молодята тільки-но оформили іпотеку і вже переїжджали у нову квартиру. А та квартира була вільна. Тільки от вона не думала, що Віра виявиться такою егоїсткою і нікого туди не пустить. Вона збиралася здавати свою квартиру, а не займатися благодійністю, якої так жадала свекруха.
— Гришка у магазин вийшов! Сказав, що зараз прийде, але його вже майже годину немає! — відповіла Ліза Вірі.
— Зараз подзвоню йому…
— Дзвони! А я поки що піду у комп’ютері його посиджу! — сказала Ліза, залишивши брудний посуд на столі, щоб Віра за нею все прибрала.
Скриплячи зубами, Віра провела несхвальним поглядом молодшу сестру чоловіка і дістала телефон із сумки, щоб зателефонувати Гриші.
— Так, Віро! Що таке? Ти вдома вже? — відповів він на дзвінок і відразу ж закидав Віру запитаннями.
— Привіт! Так, вдома! І у мене до тебе ціла купа запитань! — невдоволено прошипіла вона у слухавку.
— Ти з приводу Лізки?
— Саме так! Ти що, не міг мені розповісти, що вона до нас приїде на вихідні?
— А яка різниця? Це моя сестра! Не думаю, що мені треба взагалі тебе попереджати про таке, Віра!
— Ти додому, коли з’явишся?
— Як тільки — так одразу! Зараз тільки до мами зайду, дізнаюся, чи все там у них гаразд! А то Лізка розповіла, що там не дуже! Що Віталік цей мамин, знову вимагав, щоб вона на роботу кудись пішла влаштовуватися, бо він, бачте, не наймався спонсорувати й забезпечувати маму й Лізу!
— Знаєш, от нічого проти його слів не маю, він цілком має рацію у цьому!
— Ой! Усе, коротше! Я скоро прийду! Бувай! — сказав Гриша і кинув слухавку невдоволено.
У Віри зараз теж було дуже мало приводів для радості, тому що вона не могла нормально розслабитися вдома, знаючи, що сестра чоловіка зараз перебуває у них. Це якось сковувало все всередині неї. І, якщо Гриша міг так просто залишати свою сестру саму в їхній квартирі, то Віра цього не могла, бо знала, що цій дівчині не можна довіряти, вона вся пішла у свою матір…
Коли Гриша повернувся додому, злий і незадоволений, він одразу ж підійшов до дружини, щоб сказати:
— Так! Я в курсі, що ти проти цього, але мамі й Лізі треба кудись переїхати з того дурдому, в якому вони зараз живуть! Тож твоя квартира буде їхньою тимчасовою домівкою, мама сказала!
— Що?! — вигукнула Віра.
Вона у цей момент сиділа у вітальні разом із Лізою і читала книжку, поки сестра чоловіка грала в його приставку на телевізорі під чуйним наглядом.
— Що чула! Це не назавжди, тимчасово, природно! Але їм треба десь жити! А сюди ти їх точно не пустиш, а якщо й пустиш, то життя не даси, як і мамині мужики!
— А може твоїй матері просто треба влаштуватися на роботу, замість того, щоб шукати постійно собі нового мужика з квартирою і вимагати в нього гроші? Ні? Не думав про це, Гриш?
— Ось! Я так і знав, що ти теж почнеш про це говорити!
— Звичайно! Звичайно, почну! Тому що це ненормально, коли доросла жінка, мати з дорослою донькою, переїжджають з місця на місце, від одного мужика до іншого, аби той їх спонсорував! Тим більше Ліза спокійно може повернутися до твого батька!
— Так? Серйозно? І що вона там робитиме у тому селі?
— Знаєш, їхнє село більше схоже на спальний район міста, там магазинів і місць дозвілля більше, ніж у нашому з тобою районі!
— Досить ставитися до своєї квартири так! Що вони там зроблять з нею? Розгромлять, чи що? Ні! То що ти над нею трясешся так?
— Річ не в цьому, Гриш! Просто я не збираюся туди пускати жити на халяву чужих мені людей! Я не для цього її купувала взагалі! Платила за неї, батьки мені мої допомагали теж не для цього!
— Так, Віро, а чому тобі шкода нам ту квартиру віддати? — зняла з себе навушники Ліза, зрозумівши, що розмова серйозна і їй пора б у неї вже вступити, або хоча б підслухати.
— Ти взагалі сиди мовчи! — огризнулася Віра на сестру чоловіка.
— А що ти її затикаєш? Вона теж частина цієї родини і має право голосу! Так само, як і моя мати! І вона вже, повторю, збирає речі для переїзду!
Віра підірвалася з дивана у вітальні, кинула книжку на місце, де сиділа, і пішла в спальню. Вона так сподівалася відпочити трохи після важкого вихідного, проведеного у тій квартирі, але, мабуть, була не доля, і вона зараз просто хотіла втекти від усього цього.
— Куди ти? Відповідай на запитання! — наздогнавши дружину у коридорі, зажадав відповіді Гриша.
— Ні твоя мати, ні твоя сестра не мають жодного відношення до моєї квартири! То з чого тоді вони вирішили, що можуть нею розпоряджатися?
— Тому що вона наша…
— Мені вони не сім’я, любий мій! Запам’ятай це! Для мене сім’я це ти і мої батьки! А це твої родичі і розв’язувати їхні проблеми я не збираюся, тим паче своїм коштом! Хочуть халяви? Нехай повертаються до твого батька, він їм не відмовить! А від мене цього годі чекати!
— Та не пустить тато маму більше додому! Після всіх її сварок та сліз! Як ти не розумієш? А Ліза без мами не повернеться додому! Та й вони обидві взагалі не хочуть туди повертатися! Тато знову їх у рамки якісь поставить, і все! Кінець свободі!
— Мене це не повинно жодним боком взагалі стосуватися, Гриш! Та й взагалі, якщо Ліза сама попросить батька пустити матір додому — він їй не відмовить! Тим більше, що вони навіть не розлучені! А те, що твоя мати тут чоловіків собі міняла, будучи заміжньою… Не я їй суддя, звісно, але це бридко й аморально! І я не хочу, щоб моя квартира зрештою перетворилася на бордель!
— Не буде такого!
— Ні, я сказала!!! — закричала Віра на чоловіка. — Вони обидві навіть поріг моєї квартири не переступлять! І ти хоч що мені тепер говори!
— Тоді я продам нашу машину, щоб їм зняти житло, якщо ти така! Іншого способу я не бачу… — сказав він дружині.
— Продаси машину?! Тоді я подам на розлучення, і тобі ще й половину доведеться мені виплачувати за неї! Не думай, що я цього не зроблю, бо кохаю тебе! Ти вже й так надто сильно цим почав користуватися, любий мій! А я не збираюся мило й терпляче чекати, що ж іще викинуть твої родичі, щоб отримати з нас хоч щось!
— Я б і так із нею розлучилася! — подала голос Ліза з вітальні, підслухавши розмову брата з дружиною. — Навіщо тобі, Гришу, така дружина, яка навіть допомогти нам із мамою не може у скрутній ситуації.
— Що ж… Хай щастить вам усім… — сказала на це Віра й пішла у спальню.
Вона була переповнена різними негативними почуттями у цей момент. Так, вона кохала свого чоловіка, інакше б і не вийшла за нього заміж, але вона ніяк не могла припустити, що за такий маленький термін сімейного життя все полетить під три чорти тільки через те, що ним буде маніпулювати його мати й сестра…
Зрештою, Гриша відвіз усе ж таки матір із сестрою назад до свого батька. Той дуже неохоче пустив дружину назад додому, але поставив їй дуже багато умов. Звісно, Вероніці Олександрівні було все одно на ті умови і її вигнали з дому, як непотрібну річ. Як би там не билася Ліза у сльозах через матір, але з нею вона цього разу не пішла нікуди, знала, що тій однаково жити тепер ніде й ні на що.
А Гриша знову почав діставати Віру з квартирою, хоча дружина тільки-тільки здала її хорошій подружній парі, яка заплатила за перші два місяці ще й заставу, і вона точно не збиралася нікого звідти виселяти через норовливу матір чоловіка. Гриші це дуже не сподобалося, і він вирішив самостійно розібратися з цим усім. Він поїхав і почав виселяти самостійно нових мешканців.
Тим самим він поставив крапку не тільки у проживанні цих людей у квартирі дружини, а й у своєму шлюбі, тому що після цього Віра негайно подала на розлучення й поділ майна. А після всього цього Віра залишилася зі своєю квартирою і додатково з грошима від продажу сімейної машини та іпотеки. Так, це було не швидко, але у плюсі залишилася тільки вона, а не Гриша зі своєю матусею.
А хоча дружина його попереджала, щоб вони всією своєю сімейкою не намагалися роззявляти роти на її майно, але її ніхто не послухав…
