fbpx
Дозвілля
Нещодавно в аеропорту я випадково почула розмову між матір’ю і дочкою, вони прощалися. Коли оголосили рейс, вони обнялися, і мати сказала: “Я люблю тебе і бажаю тобі достатньо”

Нещодавно в аеропорту я випадково почула розмову між матір’ю і дочкою, вони прощалися. Коли оголосили рейс, вони обнялися, і мати сказала: “Я люблю тебе і бажаю тобі достатньо”.

Дочка відповіла: «Мамо, наше життя разом – це більш ніж достатньо. Твоє кохання – це все, що мені необхідно. Я теж бажаю тобі достатньо».

Вони поцілувалися і дочка пішла.

Мати пройшла дуже близько від того місця, де я сиділа, і я відчула, що їй треба було поплакати. Я спробувала не дивитись на неї. Щоб не порушувати її приватного простору, вона звернулася до мене і запитала:

— Ви колись прощалися з кимось, знаючи, що це назавжди?

— Так, я мала такі випадки. – відповіла я. – Вибачте за питання, але чому це прощання назавжди?

— Я стара жінка, і вона живе далеко звідси. Насправді наступного разу вона приїде щоб провести мене в останню дорогу, – сказала вона.

— Коли ви прощалися з нею, я чула, що ви сказали «бажаю тобі достатньо. Що ви мали на увазі?

Вона посміхнулася.

— Це побажання, яке ми передаємо з покоління до покоління. Мої батьки зазвичай це говорили.

Вона зробила паузу і подивилася вгору, ніби згадуючи деталі, і потім усміхнулася ще більше.

— Коли ми говоримо «я бажаю тобі достатньо», значить, ми бажаємо іншій людині, щоб її життя було сповнене лише тих речей, які досить хороші, щоб жити.

Тоді, звертаючись до мене, вона поділилася зі мною наступним, наче читаючи напам’ять:

– Я бажаю тобі мати достатньо сонця, щоб підтримувати твій дух яскравим.

– Я бажаю тобі достатньо дощу, щоб ти ще більше цінувала сонце.

– Я бажаю тобі достатньо щастя, щоб твоя душа була жива.

– Я бажаю тобі достатньо болю, щоб маленькі життєві радості здавалися більшими.

– Я бажаю тобі достатньо прибутку, щоб у тебе було все необхідне.

– Я бажаю тобі достатньо збитків, щоб ти цінувала усе, що маєш.

– Я бажаю тобі достатньо зустрічей, щоб ти змогла витримати розставання.

Потім вона почала попрощалась зі мною і сумно відійшла.

Кажуть, що потрібно одну хвилину, щоб зустріти особливу людину, одну годину, щоб оцінити її, один день, щоб любити її та все життя, щоб забути її.

Всім друзям і тим кого люблю – бажаю Достатньо.

Ти — це Достатньо.