Два роки шлюбу думала, що ми просто орендуємо квартиру у якоїсь тітки, а тут раптово з’ясувалося, що не у якоїсь, а у мами чоловіка. Думала, що мене здивувати складно, але чоловікові це чудово вдалося.
Я вийшла заміж за Мішу два роки тому. Свого житла ні у мене, ні у нього не було. Я приїжджаючи, орендувала раніше квартиру з колегою, він, хоч і місцевий, теж орендував житло. Його мама жила в двокімнатній квартирі з другим чоловіком і дорослий син був би там явно зайвий.
Коли вирішили одружитися, я перебралася в житло чоловіка. Квартира була в непоганому районі, але стан самої квартири вимагав косметичного ремонту. Там був “бабусин” варіант, меблі теж були морально застарілі. Але робити щось в орендованій квартирі не хотілося. Я горіла ідеєю наскладати на іпотеку. Набагато простіше віддавати гроші, коли знаєш, що платиш за своє житло.
Але ось збирати у нас не виходило. Зарплати у нас з чоловіком середні, до того ж левову частку заробітку від’їдає орендна плата. Я пропонувала чоловікові замість цієї двушки взяти однушку, вважаючи, що так буде дешевше і ми швидше назбираємо, але чоловік був не згоден.
– Так ми швидше розлучимося, ніж назбираємо. Дивись сама: у нас з тобою різні графіки роботи. Ось я пізно прийшов, але тобі не заважаю, бо ти спиш в дальній кімнаті і мій шум тебе не турбує. А ось ти встала рано, але теж мені не заважаєш. Отже менше всяких дрібних невдоволень, які потім переростають в гострі кути. Та й особистий простір кожній людині потрібен.
В його словах була неабияка частка істини, тому тему переїзду в однушку я закрила. Але почала шукати варіанти більш дешевої двушки. Однак і тут чоловік знайшов переконливий аргумент – цю квартиру, за його словами, він знімає вже дуже давно, і жодного разу у нього не було ніяких проблем з господинею або сусідами. А в новій ще невідомо як обернеться. Потім самі стомимось скакати з речами з місця на місце.
Третій варіант не подобався нам обом, бо припускав повне занурення в заробляння грошей, без вихідних, відпусток і інших радощів життя. Але тоді виникало закономірне питання – а навіщо це все? Спочатку не піднімаючи голови працювати на перший внесок, а потім в такому ж режимі пахати енну кількість років на іпотеку.
– А жити коли? – запитує Михайло і я з ним погоджувалася. Свою квартиру хотілося, але не такою ціною.
Жили ми спокійно, мої рідні в іншому місті, свекруха до нас не лізла. У нас з нею взагалі були чудові стосунки. Вона мене не прагнула повчати, сина не налаштовувала, уваги до себе не вимагала. У неї було своє насичене життя, що всіх влаштовувало. Бачилися ми в основному на святах під час сімейних застіль.
Всіма справами з квартирою займався чоловік, я в це не лізла зовсім. Максимум могла забрати квитанції з поштової скриньки. Поки їхала в ліфті, я їх розглядала, і дуже мені тоді сподобалася і запам’яталася прізвище господині – Ястребовска. Я ще тоді міркувала, що теж би не відмовилася від такого, тому що моє дівоче прізвище і прізвище нинішнє за чоловіком були якісь не дуже.
Два роки ми жили в квартирі, нібито знімаючи її, поки я, не з’ясувала дуже цікаву деталь. Що квартиру нам здає мама чоловіка. Проявилася ця інформація абсолютно випадково.
Нас запросили на день народження чоловіка свекрухи. Ми сиділи за столом, спілкувалися, вона запитала, як там справи у моїх рідних. Вони познайомилися на весіллі і тепер періодично свекруха розпитує про їхні справи.
– Сестра ще заміж не вийшла? Начебто вона збиралася, – запитала мама чоловіка.
– Ні, у них там з нареченим затяжна боротьба через прізвище, – розсміялася я. – Не подобається їй майбутнє прізвище, не хоче його брати. А наречений уперся, каже, що у всіх в родині повинно бути одне прізвище.
Ніби це неповага, якщо наречена залишається при своєму прізвищі.
Міша сказав, що повністю підтримує нареченого сестри, він би теж образився, якби я відмовилася брати його прізвище. Я знизала плечима, ось вже був би привід сваритися, прізвище – це ж дрібниці.
– Не кажи, – похитала головою свекруха. – Я ось теж з першим чоловіком прізвище не міняла, бо воно було неблагозвучне. Я тоді в музичній школі працювала, на всіх концертах на прізвище педагога оголошували.
Навіщо мені зайвий раз слухати? Я чоловікові відразу сказала, що я сама і діти будуть під моїм прізвищем. І нічого, пережив. Ось у другому шлюбі я вже прізвище змінила. Але є ж різниця – то Ляхович, а то Ястребовська.
Я покивала, різниця дійсно є. Навіть подумки подякувала свекрусі. Нинішнє прізвище чоловіка набагато краще звучить, а то б зараз теж була Ляховичкою. А потім згадала, де я раніше бачила це красиве прізвище.
На вечері я промовчала, боялася бути нетактовною невісткою, що переплутала все і влаштувала концерт на рівному місці. Приїхали додому, я в квитанції подивилася прізвище, переконалася, що не помилилася і пішла до чоловіка з’ясовувати стосунки.
Він відпиратися не став, сказав, що так, квартира належить його матері, а мене він не обманював, гроші насправді йдуть їй. Такий договір у них був відразу ж, як він в цю квартиру в’їхав. У мене це в голові не вкладалося – це як так, здавати квартиру власному синові?
Михась сказав, що нічого такого він в цьому не бачить. Він дорослий чоловік, тому повинен допомагати мамі, ось він так і поєднує приємне з корисним. А мені не сказав саме через таку нерозуміючу реакцію.
– Ну дивися, житло все одно довелося б орендувати, мамі все одно довелося б допомагати. У підсумку вийшло б набагато накладніше. А так живемо, ніхто нас не вижене, якщо хочеш ремонт, то давай зробимо. Я з мамою говорив, вона не проти.
Ось ніби все правильно він каже, але мене ця ситуація все одно діймала. Дерти з сина по десять тисяч на місяць – це якось занадто, на мій погляд, це вже не допомога, а забезпечення. Але ж вона ще зовсім молода жінка.
Чоловік, побачивши моє незадоволене обличчя, через кілька днів сказав, що якщо мені так простіше, то я можу вважати, що ми платимо іпотеку, адже в підсумку квартира дістанеться нам. Але я його поправила, що не нам, а йому, бо це буде тільки його спадок. Михайло сказав, що я чіпляюся до дрібниць.
Не знаю, як ставитися до цієї ситуації. Ніби і справді, яка різниця, у кого орендувати, якщо свого житла немає. З іншого, платимо разом, тому що бюджет загальний, але я в цій квартирі як була ніким, так і залишуся.
Фото ілюстративне.
