fbpx
Дозвілля
Не скажу що наша родина ідеальна, ні. Мій Дмитро спокійний настільки, що я дивуюсь як узагалі такі люди на світі живуть. Інколи я втрачаю зв’язок з реальністю і дістаю свою “мітлу”. Але мій чоловік все спокійно вислуховує і каже одну єдину фразу, яка мене одразу приводить до тями

Ця історія поділила моє життя на «до» і після». Почати, напевно, варто з того, що до цього всього я працювала звичайним менеджером у туристичній фірмі й моє життя було передбачуваним і розміреним. Тоді у мене був кавалер, Дмитро. У нас з ним були хороші й спокійні стосунки, але ніякої романтики ніколи не було, він був не по цьому.

На роботі нам запропонували їхати у Туреччину й працювати аніматором у готелі, обіцяючи хорошу зарплату й час на відпочинок. Загалом, все, що вони розповідали здавалось казкою, тому я і погодилась.

Спочатку Дмитро намагався мене відмовити, але згодом відпустив й сказав, що буде чекати, але я вже тоді знала, що не захочу повертатися до нього.

Ми потрапили у красиве місто на берегу моря й там моє життя заграло справжніми барвами. Дискотеки, пляжі, зустрічі з новими чоловіками, які не могли від мене відвести погляд. З Дімою наше спілкування обмежилось рідкісними повідомленнями про те, що у мене все добре.

Згодом, у мене зав’язались стосунки з колегою. Я не могла повірити своєму щастю, бо він був справжнім романтиком, з яким ми гуляли вночі берегом моря, зустрічали світанки, який робив мені сніданок в ліжко й і несподівані милі подаруночки. Загалом, наші стосунки були, як у найкращих кінофільмах, тому я дуже засмутилась, коли дізналась, що він повертається додому. Він заспокоював й говорив, що через кілька днів повернеться, адже їде тільки на весілля сестри.

На щастя, часу сумувати за ним у мене не було, адже я була вся у роботі й згодом я почула дивну бесіду між моєю керівницею й колегою. Говорили вони про мого коханого і його «дружину». Я вкрай здивувалась й вирішила підслухати, тоді й дізналась, що він одружений, має двох дітей і поїхав додому, бо скучив за сім’єю.

Я тоді втратила свідомість від почутого, адже мала для коханого сюрприз, яким хотіла його порадувати після повернення. Я була при надії. Оскільки нормально працювати після всього того що сталось я не могла – мене відпустили додому.

Доки я плакала, намагаючись усвідомити, як потрапила у таку халепу, у двері постукав кур’єр, що вручив мені великий букет й записку від Дмитра (його красивий почерк я всюди впізнаю): «Кохана, мені розповіли, що ти повернулась! Я дуже тебе чекав! Зустріньмось сьогодні? О 18 на нашому місці?»

Я таки туди пішла, але лиш для того, аби розповісти йому всю правду про те, що зі мною трапилось. Я тоді була настільки засмучена і розгублена що не одразу й усвідомила сенс його слів: «Напевне, не найвдаліший момент, але чи станеш ти моєю дружиною?».

Я не могла повірити, що це відбувається зі мною, адже я щойно розповіла йому про зраду й те, що я при надії! Попри все я попросила у нього час подумати й через кілька днів сказала «Так!».

Не скажу що наша родина ідеальна, ні. Мій Дмитро спокійний настільки, що я дивуюсь як узагалі такі люди на світі живуть. Інколи я втрачаю зв’язок з реальністю і дістаю свою “мітлу”. Але мій чоловік все спокійно вислуховує і каже одну єдину фразу, яка мене одразу приводить до тями: «І все одно я тебе люблю».

Не знаю за що мені таке щастя. Він прекрасний татусь нашим двом дітям і чудовий чоловік, але я не можу бути поруч з ним саме тому, що він от такий увесь ідеальний. Головою розумію, що щаслива, а от душенька спокою не має.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.