Не можу пережити розставання з коханим хлопцем. Мені 24 роки і зовсім недавно у мене було життя, яке робило мене щасливим.
З моїм колишнім хлопцем ми жили два роки, до цього були найкращими друзями. Жили у його квартирі, тому більшу частину техніки та навіть посуду купила я.
Ми завжди підтримували один одного і часто влаштовували «дружні вечори», де вдавали, що стосунки у нас не один з одним. Так було легше розуміти, у чому була проблема під час сварок та й просто довіряти один одному. Підказала мені цю практику моя подруга психолог, і насправді це дуже дієво.
Я влаштувалась на роботу, яку хоч і не дуже любила, але отримувала багато грошей. Наше з ним майбутнє змушувало рухатися вперед і за обідом висміювати мою роботу в кол-центрі. Цього року ми вирішили обидва здобути вищу освіту.
І лиш він сходив до університету все змінилося. Наші «дружні вечори» зникли, хлопець почав спати часто в залі, перестав говорити, що любить, перестав мити посуд (ми домовилися, що їжу готую я, а миттям тарілок та каструль займатиметься він).
Перестав кликати мене на зустрічі з нашими спільними друзями, хоча завжди ми були там разом.
Я, звичайно, намагалася з ним поговорити, але він почав часто пропадати з дому. І одного вечора він прийшов пізно, сказав, що весь цей час був зі мною з жалості, що я просто гарна нудна дівчинка.
Додав, що я вже стара, і що він зустрів випадково в приймальній комісії дівчину, якій 17 років і зрозумів, що вона його доля, що найцікавіша з усіх, кого він зустрічав. Мене просто виставили за двері. Спочатку все було як уві сні, і перший місяць я не могла повірити що зі мною так вчинять.
Все моє життя зруйнувалося. Наступного дня він почав жити разом із цією дівчиною. Коли його запитали спільні знайомі, чому він так вчинив, він відповів: «Так я просто зрозумів, що мені моя колишня зраджувала та ми з нею різні люди».
Я завжди шанувальників усіх посилала одразу, мріяла про наше майбутнє з колишнім. Мене образило що він так бреше про мене, адже це не правда, я ніколи не зраджувала. Наші спільні друзі думають про мене тепер зовсім не так як є насправді.
Минуло три місяці, його дівчина постійно викладає фото із квартири, де я з колишнім хлопцем робила ремонт. Вони їдять з посуду який я купила, та сплять на постілі яку я купила. Як так можна?
Викладає фото, де вони обіймаються та цілуються. Викладає завжди фото з їхніх посиденьокз нашими спільними друзями.
Я вже відмовилася від перегляду їхніх соцмереж, але все одно відчуваю, як страждаю всередині. Свою роботу я не витримала без нього, пішла. На побачення не погоджуюсь, здається, що мене обдурять (а на побачення мене почали кликати навіть його друзі).
Хочу дуже, щоби колишній повернувся, але знаю, що не вибачу за зраду, за брехню про мене, за образи. Я вже й думала звертатись до психолога, але чи допоможе мені це?
Не знаю, як далі жити. Навіть влаштовуючись на роботу, про яку мріяла, відчуваю, як поряд не вистачає коханого. Ходжу в магазин і так само не можу повірити, що продукти потрібно купувати тільки собі.
Коли на мене хтось дивиться, то я почуваюся старою (хоча виглядаю на 18-20 років) та жалюгідною. У кращої подруги весілля через рік, а я сиджу біля розбитого корита і питаю, що я зробила не так.
Почала багато їсти, хоч останній рік я підтримувала здоровий спосіб життя. Поправилась та перестала слідкувати за собою. Сама себе не впізнаю, навіть подруги мені це кажуть. Але мені поки тяжко взяти себе в руки.
Не знаю, як забути останні кілька років і перестати чекати на диво. Не бачу себе поряд з іншими хлопцями та часто живу спогадами про нього. Як цього позбутись і жити далі?
