fbpx
Дозвілля
Настав день, якого з нетерпінням чекав хлопчик. Вся сім’я приготувалась зустрічати новонародженого Ісуса

Ігор і Галина нарешті щаслива сім’я. Після двадцяти років подружнього життя Господь благословив їх довгоочікуваною дитиною. Народився синочок, назвали Іваном.

Ігор працював на пилорамі, Галина секретарем сільради. З народженням сина прийшло щастя і спокій в хату. Адже все спільне життя журилися і слухали плітки про себе, мовляв, неповноцінна сім’я.

Івасик вже з перших днів свого життя був якимось особливим. Коли мати співала йому колискову, пильно вслухався в її спів і при цьому був спокійним, немов зачарованим.

В шість років батьки віддали хлопця до школи. Одного разу, напередодні Різдва, йдучи зі школи Івась запитав матір:

– Мамо, скоро Різдво. А це правда, що в цю ніч прийшов Син Божий, щоб нас спасти?

Мати здивовано глянула на сина:

– А чому ти питаєш, сину?

– Ми сьогодні на уроці вчили колядки і вчителька розповідала про народження Ісуса. Що Він прийшов на землю, щоб спасти всіх людей.

– Так Івасику, – відповіла мати. – В ніч свого народження Син Божий прийшов на світ в в убогій стаєнці, серед тварин, бо не було для Нього місця ніде більше. І сьогодні, дуже часто, на жаль, не має для Нього місця в людському серці. Він приходить до всіх, але багато хто його відкидає.

– Мамо, а давай ми запросимо Ісусика до нас на Святвечір? – сказав Івасик. – Ми з татом зробимо шопку, принесемо сіна до хати. Тато обіцяв, що покаже мені як зробити дідуха.

– Так синку, давай  так зробимо, – відповіла мати з посмішкою і задоволенням.

Прийшовши додому, Галина почала приготування до Святвечора, де за українською традицією мало бути дванадцять страв. Ігор взявся складати Різдвяну шопку і робити дідуха. А малий Івась всіляко намагався допомогти батькові.

Ось і настав день, якого з нетерпінням чекав хлопчик. Вся сім’я приготувалась зустрічати новонародженого Ісуса. Мати приготувала вечерю, батько вніс до хати шопку, яку поставили біля ялинки. Перед вечерею помолились і подякували Богу за прожитий рік. Сіли вечеряти, потім Ігор та Галина почали колядувати, а Івасик підспівував тими колядками, що встиг вивчити у школі. Пізніше з’явилися перші вісники – колядники, що радісно прославляли народження Сина Божого. Після вечері трохи відпочили, і вся сім’я поспішила до церкви на Різдвяне Богослужіння.

Івасик пильно глядить на стаєнку і слухає гучні звуки церковних дзвонів, а хор співає: “З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!”

Марія Мазурик, “Ніч Різдва”