fbpx
Дозвілля
Наша душа – не загальна лазня. Пускати туди всіх підряд не треба

Наша душа – це наш дім. І не треба пускати в свій дім усіх підряд, навіть з найблагородніших намірів. Не треба, щоб інші дізнавалися всі подробиці нашого життя і наших переживань. Все ж наша душа – не суспільна лазня, де кожен може помитися і білизну випрати. І розглянути нашу наготу і нашу білизну.

У однієї жінки відключили воду – труби міняли в будинку. А у неї двоє маленьких дітей було – скрутне становище! Чоловік вирішив пожити у одного приятеля. Або у своєї мами, з якою у цієї жінки були не зовсім нормальні відносини. Не знаю точно, де цей чоловік жив, в загальному, він втік. Йому ж на роботу треба, а води немає. І колишня однокласниця Наталя цю жінку запросила до себе пожити, увійшла в положення, вона добра була. І місяць терпіла в своїй однокімнатній квартирі двох діточок і подругу, готувала, продукти купувала, за дітьми дивилася, прала. В молодості все якось легше переносиш і допомагаєш охочіше.

А потім труби полагодили, і ця жінка з дітьми повернулася додому. І чоловік до неї звідкись повернувся, раз воду дали. Ця жінка взяла і всім розповіла всю таємницю подруги, яка їй дала прихисток. Взагалі все розповіла: і нечепурна Наталя, і речі розкидає, і білизна нечиста, і готує погано, і їсть багато, і взагалі – недалека розумом . Всі звички і слабкості помітила і розповіла, та ще від себе додала небилиць. Це негарна історія, і Наталі дуже неприємно було, коли дізналась.

І ось так пустиш людину в дім або в душу, а вона потім все розповість і набреше сім мішків гречаної вовни. Просто тому, що щось бачила, чула, знає. І про своє особисте гірке життя їй нема що розповісти, а про інших – з превеликим задоволенням. З критикою і насмішкою.

І буває шкода людини, звичайно. І хочеться допомогти. Але не завжди треба пускати в свій дім і в свою ванну, ось що я думаю. Краще води натаскати їй на п’ятий поверх, а до себе не пускати. Хоча це жорстоко, напевно, але у кожного є свій дім і своя душа. І треба бути уважніше до тих, кого кличеш до себе пожити, до тих, хто з заздрістю розглядає наші речі, підслуховує розмови, чіпає білизну в шафі, миється в нашій ванній. Все ж треба бути уважніше. Акуратніше. І не всіх пускати у свій дім, у свою душу і у своє життя.

Анна Кір’янова.