В українському народі часто переспівують колядку: “Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі”. Та не всі знають, що означає незвичайний текст колядки і хто є її автором?
Спочатку була поезія.
Текстом відомої колядки стали вірші “Різдво” та “Коляда”, написані у 1934 році відомим поетом Богданом Ігорем-Антоничем. Оскільки поет сам родом з Лемківщини, то і таїнство Різдва в його поезії відбувається в українському лемківському середовищі. У своєму вірші автор переносить нас до лемківського містечка Дуклі.
Варто зауважити, що Богдан Ігор-Антонич народився в родині греко-католицького священника, а тема Різдва займає особливе місце в релігійних обрядах лемків. Тому очевидно, автор описав свято Різдва, поєднавши українські традиції з християнством.
Біблійну історії про народження Христа Антонич розкрив по-своєму.
Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися “в лемківськім містечку Дуклі”? А замість пастухів прийдуть лемки й принесуть у дарунок “місяць круглий”, котрий буде у Матері Марії, як золотий горіх. І це не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості до новонародженого Дитятка Ісуса. Автор хотів донести до читачів, що подія Різдва близька до кожної людини, адже щороку відбувається і у кожному українському містечку чи селі.
Кожен образ у поезії є своєрідним символом.
Лемки у колядці – символ волхвів, сани – український символ ясел, де народився Христос; золотий горіх – символ новонародженого Дитятка, нового життя, місяць – символ Батьківщини. Лемки приносять у подарунок новонародженому Ісусу “місяць круглий”, що символізує хлібину. Річ у тім, що на Різдво лемки з хлібом і свяченою водою обходили свій двір і освячували його. Тому саме хліб для них є дуже цінним.
Музику до колядки написав український кобзар Василь Жданкін.
Так дивовижна поезія Богдана-Ігоря Антонича стала відомою колядкою, яка розлетілася по всій Україні.
Підготувала Галина Андрусів
