Нарешті син розлучився з Іванкою, і привів нову невістку до хати. Але коли я побачила Олену, то одразу побігла до Іванки просити її вернутись. Нова невістка виявилась розведеною жінкою з 4 дітьми, яких привела жити до нас в хату. Рано ми раділи з чоловіком що позбулись Іванки, тепер лікті кусаємо.
Але колишня дружина сина мене навіть на поріг не пустила, а її мама взяла віник і давай за мною бігти аби вигнати з двору. Прийшла я додому плачучи і осоромлена на все село, а мене зустрів чоловік. Сказав, що син хоче аби ми переїхали в літню кухню, а хату лишили йому з нареченою.
Бо в неї 4 дітей і їм всі потрібні окремі кімнати. А ми зі старим можемо в літній хаті свої роки доживати, бо нам багато не треба. Там є вода, газ, пічка і телевізор, нам зі старим вистачить.
Вони ще навіть не одружені, а невістка вже з хати виставила. Іванка би собі такого не дозволила, але шкода що ми не цінували її.
Син був одружений з Іванкою 2 роки, але вона дівчина з бідної родини. Має лиш маму і стару хатину на краю села. Вона була не рівня нашому синочку, ось ми і не долюблювали її. Хоча вона і господиня була хороша, і прибирала, і вареники на всю родину ліпила.
Ми хотіли багато невістку, бо самі завжди жили в достатку. Тому не приймали Іванку як рідну, завжди скаржились на неї синові. Зараз я розумію, що я марно скаржилась і вела себе не розумно. Так соромно, що розбила родину сина.
Ми з чоловіком так чіплялись до Іванки, що вона не змогла нас терпіти довго. Пішла від сина, розлучилась через суд і забула дорогу до нас. Ми рано почали радіти з чоловіком, сподівались син найде дівчину з заможної родини.
Але син привів жінку старшу за нього на 8 років з 4 дітьми. І весь цей циганський табір житиме у нас в хаті, а нас виселити хочуть в літню хату.
Подзвонила мамі Іванки, а вона сказала: “Хотіли багату невістку без старої хати і мами одиначки, ось і маєте, Бог все бачить!”
Сидимо з чоловіком, і не знаємо що робити. Таких дров наламали, що на старості будемо в літній кухні на пічці спати.
