У пошуках гострих вражень деякі особи вдаються до крайнощів. А коли амбіційні вчинки «підігріті» дією оковитої, мораль і совість нерідко відходять на другий план. Саме так повівся 35-річний драгівчанин, прагнучи любовних втіх від черниці.
Василь Кадар (із етичних міркувань усі імена дійових осіб у матеріалі замінено) був заробітчанином. У Чехії не тільки заробляв на хліб щоденний, але й нерідко користувався послугами повій, незважаючи на те, що вдома на нього чекала дружина. Свою поведінку виправдовував тим, що є єдиним годувальником родини, утримує двох дітей, допомагає старим батькам і на втіхи має заслужене право. Приїжджаючи додому, чоловік також нерідко залицявся до молодиць. І хоча не кожна спроба виявлялася вдалою, інколи йому таки… таланило.
Того вересневого вечора Василь був на поминках у сусідів. Дружину з дітьми відправив додому скоріше, а сам залишився до кінця. Господарі частували не тільки наїдками, але й вином, тож чоловік перехиляв чарку за чаркою, придивлявся до гостей і незважаючи на горе в чужій родині, розповідав анекдоти… чорниці, яка прийшла розділити зі своїми давніми знайомими біль втрати і помолитися за спокій душі небіжчика. Немолода набожна жінка, аби не здатись некультурною, чемно слухала розповіді молодика. Коли ж уже настав час розходитись, Василь запропонував монахині провести її, аби буцімто на неї хтось не напав, не налякав, не образив. Принаймні, свої дії він пояснив саме так. Тож сестра Олена одразу погодилась.
62-річна жінка була незайманою…
На годиннику пробило дві години ночі. Незважаючи на календарну осінь, надворі було ще по-літньому тепло. Вийшовши з будинку, монахиня показала дорогу, якою найближче дійти до її духовної обителі. Спочатку хотіла добиратися попутними автомобілями, але підвезти її не було кому… та й Василь переконував, що зробить її маршрут безпечним, навіть освітлюватиме шлях мобільним телефоном.
Спочатку молодик поводився гідно, розпитував жінку про її стиль життя, долю і причини, чому вона вирішила піти в монастир, розказував про своє, але потім кров заграла в його жилах і свідомість почали наповнювати похітливі думки. Він обняв черницю, нібито аби зігріти, але вона відкинула його руку й зазначила, що не замерзла. Далі, вийшовши за межі села, проходячи повз полів, де росла кукурудза, чоловік запропонував відпочити.
-Я хотіла чимскоріше дійти до монастиря, дії Василя мене лякали, відчувалася якась напруга, мені ставало все тривожніше. Він цікавився, скільки в мене було партнерів і не вірив, що жодного. Раптом схопив мене за плечі і заштовхав у якісь зарослі. А там… почав роздягати. Я пручалася, кричала, плакала, але мене ніхто не чув, – поділилася думками жінка.
Про пікантні подробиці інциденту черниця соромилася розповідати навіть на суді.
Виявляється, спочатку він почав цілувати монахиню, а далі, аби викликати в неї інтерес до свої персони – демонструвати власні чоловічі «принади». Утім нещасна злякалася і це йому не сподобалося. Тож Василь нервово зірвав із сестри Олени одежу. Вона пручалася, але це його тільки збуджувало і зупинитися захмелілий чоловік уже не міг, а щоб не заважала йому задовольняти фантазії, кілька разів вдарив її з усієї сили. Побоюючись за власне життя, жінка більше не пручалася. Тож порозважався з нею кривдник як хотів, не цураючись навіть неприродних шляхів. Та найбільше здивувало ґвалтівника те, що його черниця справді була незайманою. Це, між іншим, додало йому тільки запалу.
Коли Василь закінчив свою «справу», він справді провів свою жертву до храму. Уже світало і служниці Божого дому готувалися до сніданку. Побачивши сестру Олену, розпатлану, брудну, у подертій рясі, інші монахині одразу зрозуміли, що трапилось. Вони й порадили звернутися до правоохоронців.
І стражі порядку швидко знайшли та затримали «героя». Щоправда, спізніле покаяння не допомогло молодикові уникнути покарання.
Рішенням суду за скоєне Василеві Кадару довелося відповісти за ч. 1 ст. 152 КК України (із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи). Тож найближчі вісім років він проведе у тюремній камері і переосмислюватиме життєві, сімейні та духовні цінності.