fbpx
Дозвілля
На всі запрошення Тетяни повечеряти він відповідав чемною відмовою. Єдиним способом побачитися з ним залишалися прийоми. За останній місяць їх було шість. Сьомий був скасований самим Віталієм

Тетяна завжди вважала себе розумнішою за інших жінок. Вона не переживала через нерозділене кохання в школі і спокійно забувала колишніх, в інституті. Хто ж міг подумати, що у свої 28 вона, така досвідчена і тямуща, втратить голову від власного доктора.

Той, хто мав допомогти подолати безсоння, став його новою причиною. Тетяна не звикла завойовувати серця самотужки. Усі, хто був їй потрібен, нехай навіть і на один вечір, завжди приходили самі.

Віталій Олександрович став винятком, в основному через блискуче на його безіменному пальці колечко. На всі запрошення Тетяни повечеряти він відповідав чемною відмовою. Єдиним способом побачитися з ним залишалися прийоми. За останній місяць їх було шість. Сьомий був скасований самим Віталієм, який відмовився від нав’язливої пацієнтки, яка вигаду свої симптоми. Дізнавшись про це, Тетяна доклала всіх зусиль, щоб вирішити проблему, і навіть вдалася до скарг. Все було марно, і відчаю жінки не було меж.

Через безсонні ночі вона ледве стояла на ногах і щодня отримувала штрафи на роботі. Подруги не впізнавали в ній колишню впевнену в собі Тетяну, вона перестала стежити за собою. Кожен її день був схожим на попередній, і врешті—решт вона зважилася на відчайдушний крок. Глибоко вночі дівчина пішла в цілодобову аптеку. Зазвичай касиром була жінка середнього віку, але сьогодні там стояв високий чоловік з напрочуд доглянутою бородою.

— Дайте мені щось для поліпшення сну, будь ласка, — її голос став тихим чи то від сумніву, чи то від сліз.

Фармацевт оглянув Тетяну уважним поглядом. Їй здавалося, що цей незнайомець чудово знає, навіщо їй препарат і сором’язливо опустила очі.

— Вибачте, але моя зміна закінчилася, — чоловік скромно, ніби виправдовуючись, посміхнувся. — Мій колега ще не прийшов. Дуже шкода, але ви прийшли дарма.

— Як це так, — заперечила Тетяна. — Ви цілодобова аптека, такого просто не може бути…

— Кажу, як є, — знизав плечима чоловік. — Знаєте що, а зачекайте на мене тут. У таку темряву вам одній йти небезпечно. Проведу вас до зупинки.

Таня була здивована таким галантною самовпевненістю працівника, однак у неї не було сил сперечатися. Їй була потрібна компанія іншої людини, тим паче зараз, коли похмурі думки штовхали її на безглузді вчинки.

Чоловік представився їй Ярославом. Йому було тридцять років і нещодавно він втратив роботу в клініці. У Тані він впізнав себе такого, яким він був ще кілька місяців тому. Розпач штовхнув його на те ж саме рішення, що і дівчину, але підійшовши до аптеки він передумав, побачивши вакансію на місце фармацевта.

Нехай зарплата тут була значно меншою, та ця робота допомогла Ярославові стати на ноги і повірити у краще.

Коли вони дійшли до зупинки, виявилося, що їм обом потрібно було дістатися приблизно до одного й того ж самого району. Пара обмінялася номерами телефонів та домовилася зустрітися на вихідних у місцевому кафе. Після цієї ночі Тетяна перестала думати про свого Віталія Олександровича. За іронією долі вона знайшла засіб від свого безсоння саме в аптеці.

Olena Рershina.

Фото ілюстративне.