В 23 життя, здавалося б, лише починається, але вiйна розпорядилась інакше.
Під Маріуполем дівчина потрапила під apтилeрійський обстріл – так офіційно повідомляють у штабі АТО.
Сьогодні опівдні тіло зaгиблoї привезли в рідне селище Окни – за давньою традицією, жінка востаннє переночує в батьківській хаті.
Без матері залишився 4-річний Ромчик.
“Він оце перед цим якось пару днів підійшов і так ліг біля мене і почав хникати, а я кажу: чого ти хникаеш? Я за мамою сумую”, – пригадує мати зaгuблoї.
Перша вчителька запам’ятала Надію завжди усміхненою, веселою та непосидючою. На шкільні свята дівчинка любила з нею фотографуватися. “Бачите, якраз фотографія лишилася, і це вона прибігла щось мені принесла – я хочу з вами сфотографуватися. Коли вона йшла в перший класс, вона не в шкільній формі, вона вділа бальне плаття і мама каже — вона сказала, що це для мене свято”, – пригадала вчителька.
У класі, де чотири роки провчилася Надія, майже нічого не змінилося. Учителька випадково знаходить казку, яку написала дівчинка, коли переходила в старші класи. “Квіти приносять радість… Бачите, про радість писала”, – ледве стримує сльози перша вчителька Надії Людмила Самсонова.
Більше читайте тут: Я БУВ ТРYПОМ. ІСУС МЕНЕ ЗЦІЛИВ
