— Ми порадилися і вирішили продати твій бізнес! А на ці гроші купимо сестрі квартиру. Вона сама дитину ростить! — поставив умову чоловік.
Жовтневого вечора, коли за вікном лив дощ, я, Єва Коваленко, успішна власниця мережі салонів краси, була поглинута документами для свого нового, четвертого, салону. Я мріяла, щоб він став справжньою перлиною мого бізнесу і з захопленням показувала чоловікові, Андрію, деталі інтер’єру та передові технології. Андрій же був занурений у телефон і лише розсіяно похвалив мене, не вдаючись у деталі.
— Добре, мила, виглядає круто, — буркнув він, продовжуючи щось друкувати.
Раптовий дзвінок у двері порушив мої плани. На порозі стояла Аліна, сестра Андрія, виглядала пригніченою і розпатланою, із шестирічним сином Мишком. Аліна, не дочекавшись запрошення, увійшла у квартиру і звично відправила Мишка дивитися мультики. Подібні візити з розповідями про проблеми з чоловіком траплялися регулярно. У такі моменти я відчувала, як у мені закипає щось всередині.
— Ой, Євочко, що ж робити? — нила Аліна, плюхнувшись на диван. — Сергій, як завжди, на всьому економить, відмовляє мені в обновках і відпочинку, а квартира наша — просто печера, ремонт потрібен як повітря!
Я обережно запропонувала жінці:
— Аліно, може, тобі пошукати роботу? Мишка скоро в садок, у тебе ж вища освіта…
— Роботу?! — обурилася вона. — Я що, п’ять років у виші марно провчилася, щоб за копійки працювати? Я гідна більшого!
Тоді я запропонувала Аліні посаду адміністратора у моєму новому салоні краси, хоча й не хотіла цього робити. Обіцяла гідну зарплату і гнучкий графік.
— Салон новий, клієнтура хороша, всьому навчишся…
Аліна подивилася на мене, ніби я псую її плани.
— Адміністратором? Ти хочеш мене образити? Я, Аліна, буду прислужувати багатим жінкам і приймати подачки? Дякую, не треба!
Вона вийшла обуреною, грюкнувши дверима так, що зі стіни впала фотографія. Андрій почав мене докоряти, звинувачуючи у поганому ставленні до сестри.
— Ти що, не бачиш, як їй важко? Ти маєш їй допомагати грошима! У тебе ж салони, що тобі шкода?
Я намагалася пояснити:
— Андрію, я і сама зараз не в золоті. Усі гроші пішли на новий салон. Я не можу постійно утримувати Аліну! Щомісяця одне й те саме: сльози, скарги, ти їй даєш гроші, а вона їх витрачає на чергову дорогу сумку!
Після цього інциденту унашому домі запанувала напружена атмосфера. Я, наполегливо працюючи над відкриттям салону, стикалася з затримками поставок обладнання і повільним зростанням клієнтської бази.
Одного вечора, коли я працювала над фінансовими звітами, Андрій повернувся додому обурений.
— Все, Єва, приїхали! Сергій подав на розлучення і вигнав Аліну з Мишком з дому!
— І що? — спитала я, не відриваючись від цифр.
— Як що?! Вони тепер живуть у тісній кімнаті у мами! Ти розумієш, в яких умовах росте дитина?!
— Я запропонувала Аліні зняти квартиру. Є ж варіанти недорогі, поки роботу не знайде…
Андрій обурився:
— У неї немає грошей! Ти зовсім нічого не розумієш? Забула, що в Аліни вища освіта, їй не варто працювати де попало!
Він схопив телефон і почав комусь дзвонити.
— Мамо, привіт! Так, усе саме так… Ні, я впевнений, що Єва буде проти…
Андрій майже не розмовляв зі мною, постійно дзвонив матері і вечорами їздив — допомагати сестрі. У п’ятницю ввечері, коли я повернулася додому після напруженого дня, застала накритий стіл і всю сім’ю зібраною: Андрія, Аліну, свекруху, Людмилу Петрівну, і Мишка.
Людмила Петрівна солодко посміхнулася:
— Донечко, як добре, що ти прийшла! У нас тут радісна новина! Біля нас продається двокімнатна квартира, ідеальна для Аліночки та Мишка. І знаєш що? Я вже записала онука до нашого дитячого садка!
Раптом свекруха заявила:
— Квартира коштує два мільйони гривень. Треба купити її спільними зусиллями! Ти ж не залишиш свою зовицю в біді, правда, Євочко?
Андрій перебив цей спектакль:
— Єва повинна продати свій бізнес, щоб купити квартиру Аліні! Три салони їй цілком достатньо. Навіщо вкладати в новий, якщо він ще не приносить прибутку?
Аліна захлопала в долоні:
— Яка геніальна ідея! Євочко, ти наша рятівниця!
Я, успішна бізнес-леді, власниця мережі салонів краси, повільно відклала виделку, відчуваючи, як наростає напруга. Тишу порушив мій спокійний голос:
— Це мій бізнес. Я будувала його роками. З нуля.
Андрій зобразив щире здивування.
— І що? Яка різниця? Ми ж сім’я! Аліна — моя сестра, а Мишко — племінник. Вони важливіші за якісь салони!
В його тоні відчувалася недооцінка моєї праці. Я не витримала і, підвівшись зі стільця, з наполегливістю сказала:
— Які «якісь салони»? Це моя справа, яка годує майже два десятки людей, включно з нами з тобою. А від тебе у салони не пішло ні копійки. У моєму голосі звучала образа і розчарування.
Людмила Петрівна, жінка з владним характером, втрутилася у розмову, розпалюючи непорозуміння.
— Знову починається. Ти чуєш, Андрію? Вона нагадує, що все сама зробила! Ти, Андрію, повинен бути главою сім’ї, а вона…
Аліна, явно звикла до особливого ставлення, кинула синові:
— Мишко, йди у кімнату, телевізор подивися.
Вона намагалася вберегти дитину від неприємної сцени, але в той же час не упускала нагоди схиляти мене до неправильних дій. Хлопчик, відчуваючи напругу, мовчки вийшов з-за столу.
Андрій змінив тон і спитав:
— Значить, ти відмовляєшся допомагати? Тобі все одно на мою сестру?
Він намагався достукатися до моїх емоцій й викликати почуття провини.
Я, зберігаючи твердість, різко відповіла:
— Я пропонувала їй роботу. Гарну роботу. Вона відмовилася. І зараз я не збираюся продавати бізнес, який будувала роками, щоб подарувати твоїй сестрі квартиру.
Аліна образилася:
— Я так і знала! Ти завжди мене недолюблювала!
Я, втомлена від постійних звинувачень, похитала головою.
— Це неправда. Я просто втомилася від твого вічного ниття.
Людмила Петрівна, підскочивши, обурено крикнула:
— Як ти смієш! Андрію, скажи дружині, щоб не ображала твою сестру!
Андрій, піддавшись впливу матері і сестри, різко виніс рішення:
— Все вирішено, Єва. Ми продаємо салони. Аліна потребує квартиру.
Я, зберігаючи самовладання, встала і пішла в спальню. Всі за столом замовкли, чекаючи на мою реакцію. Через дві хвилини повернулася з купою паперів. Спокійно поклала перед чоловіком папку й сказала:
— Ось документи на бізнес. Все оформлено на мене особисто. До шлюбу. Без твоєї участі. І я не збираюся нічого продавати.
Андрій намагався щось сказати:
— Але Єва…
Я перебила його:
— Ні. Тепер ти мене послухай. Я дам тобі годину на збори. Потім хочу, щоб ти, твоя сестра і твоя мати залишили мою квартиру.
Людмила Петрівна обурилася:
— Що?! Виганяєш чоловіка?
Я підтвердила:
— Абсолютно вірно. І раджу поспішити. Бо через годину викличу наряд поліції.
Андрій вскочив зі стільця, не вірячи у те, що відбувається:
— Як ти можеш!
Я, схрестивши руки, спокійно відповіла:
— Перевіримо? Квартира теж моя. Куплена до шлюбу. Документи є.
Того вечора я вперше за довгий час заснула з почуттям абсолютної легкості, звільнившись від таких стосунків. Наче гора з плечей зникла.
Розлучення пройшло швидко і без ускладнень, адже майнових претензій з боку Андрія не було, а спільних дітей ми не мали. Андрій навіть не намагався зі мною зв’язатися, усвідомивши, що його спроби повернути мене чи оспорити мої права на бізнес приречені на провал. Мабуть, материнський інстинкт пересилив, і він вирішив, що Аліна йому дорожча. Ну, і слава Богу.
Шість місяців потому я перерізала червону стрічку на вході у свій п’ятий салон, який став найрозкішнішим із усіх. Розташований в історичному центрі міста, він привертав увагу навіть найвибагливіших клієнтів.
Вероніка, моя нова юристка, підняла келих і привітала мене з відкриттям:
— Вітаю з відкриттям! У вас неймовірне чуття до бізнесу.
Я усміхнулася і відповіла:
— І у вас теж. Як ваш малюк?
Вероніка сяяла:
— Чудово! Садок через дорогу, цікава робота, начальниця з розумінням ставиться. Що ще треба молодій мамі?
Я, усміхаючись, спитала:
— Власна квартира?
Вероніка усміхнулася і сказала:
— О, з цим я впораюся сама. Ще рік-два — і закрию іпотеку. Головне — не чекати, що хтось розв’яже твої проблеми за тебе.
Я дивилася на розкішний інтер’єр салону, на усміхнених співробітників і захоплених клієнтів. Згадувала всі труднощі, які довелося подолати, щоб досягти успіху. Згадувала Аліну й Андрія, і розуміла — я зробила правильний вибір.
