Моїм друзям треба було купити ліжко та шафу. У них була маленька кімната у гуртожитку, а ліжка та шафи не було. Спали на підлозі, а речі лежали стосиками чи висіли на цвяху. Назбирати на ліжко і шафу тоді було дуже важко, ціни постійно зростали.
Моїм друзям треба було купити ліжко та шафу. У них була маленька кімната у гуртожитку, а ліжка та шафи не було. Спали на підлозі, а речі лежали стосиками чи висіли на цвяху. Речей мало було, чесно кажучи.
І вони наскладали грошей на шафу і майже уже назбирали на ліжко. Збирати було важко, тоді ціни постійно зростали. Треба було купувати долари та відкладати. Дивне завдання було – накопичувати на шафу. Та й грошей було мало, звісно.
Але на початку літа молода дружина сказала, що вони краще поїдуть на море. Якраз вистачить грошей на квитки в плацкартному вагоні і на те, щоб винайняти два ліжка у якоїсь бабусі. І два тижні скромно харчуватись. Усі рідні стали соромити жінку: “Як жити без шафи та ліжка?” А вона відповіла: “Я хочу, щоб у мене залишилися щасливі спогади. Враження. Море та сонце краще, ніж шафа!”.
Всі розсердилися і доводили, що шафа – краще. У неї можна скласти речі. І володіти нею на правах власності. А море собі не візьмеш. І речі не складеш!
Сім’я таки поїхала і вперше у житті два тижні була на морі. А разом з ними були щастя, радість, любов, хвилі та запах моря. І сонце, і черешні, і гори – все це було. Два тижні щастя та чудових вражень.
Минуло майже тридцять років. Зараз у них є шафа та ліжко. Будинок та машина. Багато чого є тепер. І є чудові враження про ту поїздку – від неї залишилися пожовклі фотографії та радість у серці. Щастя залишилося. Радість. А це важливіше за шафу і ліжка – їх можна потім купити. Нічого страшного. А молодість і море не купиш, так?
Багато чого не купиш, на жаль. І ось це і треба вибирати: те, що не можна купити згодом. Життя. Любов. Радість. Гарні враження. І так чітко зараз це розумієш, через тридцять років.
Анна Кир’янова
