Скільки годин я чекала біля вікна, дивлячись, чи не прийдуть хлопці. Але невістка не випускає дітей на природу, боїться свіжого повітря!
Я не хочу κонфлікту, але як я можу дивитися на це байдуже?
– Ви брали з собою дітей, щоб вони трохи побігали на вулиці, – сказала мені двоюрідна сестра моєї невістки Галинка.
Ми випадково зустрілися на автобусній зупинці, коли я поверталась додому після відвідин онуків. Хотілось би сказати: “Ти маєш рацію, Галинка, але ж ти знаєш, що моя невістка – негідниця”. Могла би ще додати: “Після сьогоднішнього візиту я пообіцяла собі не пхатися туди, де мене не хочуть. Коли я запропонувала забрати молодшого до себе, бо він блідий і йому не завадило б погрітися на сонечку, невістка буркнула, що Сашко нікуди не поїде і щоб я не втручалася. Дитина заплаκала, у мене почало боліти серце, і все”.
Але я сказала тільки Галині:
– Я завжди кажу їй, щоб вона брала дітей і приїжджала. Зрештою, Андрійкові вже дев’ять, а Сашкові – п’ять, тож немає потреби носити їх на руках. Але їй зручніше сидіти в багатоповерхівці, ніж сісти в автобус і приїхати в село. Двадцять хвилин на автобусі – це занадто далеко для Софії.
– Її мати була такою ж, то чого ж чекати від доньки – невтримала Галинка язика за зубами.
– До того, як мій син Дмитро поїхав на заробітки до Польщі, а потім поїхав на фронт, вони частіше приїжджали до нас в гості, а зараз він майже не спілкується з синами, – зітхнула я. – Коли він приїжджав додому раз на три місяці, то діти отримували більше фізичних навантажень, а так вони цілими днями сидять перед комп’ютером. Бо батько захищає країну, а мати як курка-квоктуха.
Справа в тому, що Софія неохоче віддає мені дітей навіть на прогулянку на сусідній дитячий майданчик. Бо одного разу після такої прогулянки Андрій занедужав на тонзиліт. Ніби в цьому причина! Якби вона не тримала хлопців вдома, а просто дала їм загартуватися, вони б так не xворіли.
Іншим разом вона кілька разів повторила, щоб я не дозволяла Сашкові лазити по драбині, бо йому буде то жарко, то холодно.
Але він просив про це:
– Бабусю, ці діти молодші за мене і вони ходять по драбині. Будь ласка…
Ну, як я могла йому не дозволити?
І коли Софія потім зітхала, що це через мене він мокрий і обов’язково захворіє, я вдала, що не чую.
– Навіщо ти туди їдеш, якщо вони не мають в тобі потреби? – засмутився мій чоловік, коли я йому все розповіла. Я заплакала, бо не могла стримати сліз від думки, що хлопці задихаються в маленькій квартирі в прекрасний літній день.
Колись я сказала Софії:
– Син нашого сусіда – ровесник Сашка, і він вже їздить на двоколісному велосипеді. Сашко теж вже здатний це зробити.
Ілона засмутилася і щось пробурмотіла. Тоді вона просто наказала мені не давати хлопчикам солодощі, бо не хоче, щоб вони звикали до солодкого. Вона попросила мого чоловіка не носити Сашка на плечах, бо потім хлопчик вередує і вона не може з ним впоратися.
Софія завжди втомлена і скаржиться, що залишається з дітьми сама. Це все одно, що Дмитро поїхав на передову розважатися! Я колись і працювала і виховувала дітей, тому знаю, що таке прийти з роботи і займатися домашніми справами.
Невістці допомагає мама, тож їй навіть не доводиться готувати їжу чи зранку летіти з дитиною до дитячого садочка.
Скільки разів я пропонувала, що раз у неї немає сил після роботи, то я візьму Сашка з собою. Він дуже любить приїжджати до нас, бо я з ним гуляю, дідусь водить його до лісу, а ввечері я читаю йому казки.
Старший онук віддає перевагу комп’ютеру, тому до нас вже не поспішає, а от Сашко просить щоразу, коли бачить мене:
– Бабусю, вмовте маму поїхати до вас… Попросите?
Я прошу, але вона не погоджується, бо каже, що після двох днів у нас Сашко стає нестерпним. А ще він якось застудився і Софія вважає, що я не можу за ним доглядати. Тому що вона не випускає дитину з дому, він ледве кашляне!
Вони страшенно бліді, напевно, не вистачає фізичних навантажень.
Не дивно, що хлопчик має слабкий імунітет і часто xворіє. Коли я зауважила, що Сашко дуже блідий, і порекомендувала знайомого педіатра, вона просто відмахнулася, що у неї вже є хороший лікар.
Я говорила з Дмитром, але він завжди на боці дружини. Він не має права голосу в домі, де правлять дві жінки? Якби не було свекрухи, можливо, Софія виховувала б дітей по-іншому. А так – вони обидва знають все найкраще!
Даю дитині солодке – погано. Вийду погуляти і трохи поганяю – погано. Я скажу, що він занадто блідий і потребує сонця – образа величності.
Софія вважає себе ідеальною матір’ю, а свою маму – найкращою бабусею. Виявляється, я зла свекруха, яка чіпляється і заважає…