Мій чоловік пішов з сім’ї рік тому. Просто так пішов, заявивши, що зустрів іншу жінку, яку любить. Сказав, що, ймовірно, він ніколи мене не кохав. А тепер у нього справжнє почуття і справжня сім’я.
Не подивився навіть на те, що я на роботу вийти поки не можу: молодшому синові було всього півтора року. Старший ходив в садок, а жити нам було фактично ні на що. У мене одна тільки сестра з родичів, та й та живе в іншому місті.
— Нічого, викрутишся, – заявила свекруха, – квартирка твоя, так що без даху над головою ти не залишилася. Скажи спасибі, що аліменти мій син тобі і без виконавчого листа платить.
Так, платив, рівно 2 тисячі, чверть від своєї офіційної зарплати, яка не робила погоди в нашому сімейному бюджеті.
На розлучення чоловік не подавав, а мені просто було ніколи: двоє маленьких дітей, робота вдома у спробах хоч якось заробити трохи грошей.
Свекруха зустрічалася з онуками раз в місяць, водила старшу 5-річну доньку гуляти, агукала з молодшим. Іноді вона приносила дітям фрукти.
Тато дітей від участі в їх вихованні усунувся. Заявив, що у нього будуть тепер інші діти.
Так ми і прожили з дітьми цілий рік, ледве-ледве зводячи кінці з кінцями. Після моїх умовлянь директор дитячого садка погодилася прийняти сина в групу в 2, 5 роки. Я вийшла на роботу і стало легше.
— У мого Віталика скоро дитинка буде, – весело повідомила мені свекруха по телефону, і додала, – подавай швидше на розлучення, я не хочу, щоб мій онук з’явився не у повній сім’ї.
Як я зрозуміла, кохана мого колишнього чоловіка була на 8-му тижні. Я сходила і подала заяву.
А ще через тиждень чоловік не впорався з керуванням на слизькій дорозі. Він завжди любив швидкість.
Автомобіль, куплений нами в роки шлюбу, до речі, відновленню не підлягав, а чоловік знаходився в стаціонарі. Спеціалісти не давали шансів на те, що він зможе ходити.
Свекруха плакала по телефону, я співчувала їй, все ж він був мені чоловіком. Але виявилося, що свекруха вважала інакше:
— Ти повинна забрати його до себе, – заявила мені мама чоловіка. – Він все ще твій чоловік, а я вже застара для всього цього.
— Я? З якого, вибачте, дива, шановна? – я була ошелешена цією новиною.
— Ти йому дружина, ви ж не розлучилися, – сказала свекруха, – його жінка вчора заявила, що не хоче вже пов’язувати з ним долю і пішла, а ти – дружина, ти зобов’язана!
Розлучення дійсно не відбувся, засідання було відкладено через те, що відповідач у стаціонарі.
Я відповіла свекрусі, що мій обов’язок, як дружини, закінчилася в той момент, коли її син пішов, не озираючись, від мене і наших дітей. Його не хвилювало, що дружина в декреті, що заробітку немає. Адже за рік він і дітей не зробив спроби побачити.
— Він мене залишив, він забув мене і наших дітей, – сказала я, – то, що ми ще не розлучені, прикра випадковість, яку я неодмінно виправлю, а у Віталіка є ще й рідна мама, яка так любить свого синочка.
— Я обов’язково розповім моїм онукам, що їх мати залишила їх батька, як тільки він опинився у непростій ситуації.
Просто блиск, тепер виходить, що я його залишила зараз, а не він нас, ще рік тому!
Свекруха, звичайно забрала сина. Він хоч і по-маленьку, але йде на поправку. І так, нас нарешті розлучили.
Тепер ходить колишня свекруха по знайомим і розповідає всім, хто її бажає слухати:
— Ось, на старості років доглядаю за нездоровим сином! Дружині ж він виявився ні до чого! Як чоловік здоровий і гроші приносить, так потрібен. А як ні – забирай, мама, назад сина.
І знаєте, багато хто її підтримують. Кивають співчутливо цій жінці – справжній матері. В очі мені кажуть про те, що я вчинила непорядно. Хоча це саме я з дітьми не потрібна була чоловікові, коли він був здоровий.
Подруга моя радить продавати квартиру і перебиратися подалі, сестра, яка живе в іншому місті кличе до себе.
Напевно я так і зроблю. А Ви що порадите?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
