Свекруха на нас з чоловіком тут сильно образилася. Ну, я ж, ясна річ, завжди для неї була не фонтан, а ось такого вчинку від сина вона явно не очікувала. Але я рада, що у мене адекватний чоловік і він зміг урезонити свою маму. Не дарма кажуть – не лізь зі своїм статутом у чужий монастир.
Марія Михайлівна у нас гість рідкісний, вона живе і працює в Одеській області, до нас навідується наїздами раз на рік або рідше. Це її другий приїзд, ми з чоловіком одружені шостий рік. Якщо перший її візит я так-сяк пережила, то в цього разу вона мене довела в рекордно короткі терміни.
У нас з чоловіком двокімнатна квартира в іпотеці і ми докладаємо всіх зусиль, щоб закрити її скоріше. Тому у нас зараз ні відпусток, ні свят, ні декретів. Чоловік отримує пристойно, він працює звичайний робочий день з 9 ранку. Офіційно він закінчує о 18 годині, але зазвичай йому доводиться засиджуватися на роботі і до 21, і до 22-ї години.
А ось у мене графік роботи зовсім інший – я працюю вночі, тому що працюю віддалено, а роботодавець з Японії. У мене робочий день починається близько першої години ночі. Зрозуміло, що з таким графіком я сплю вдень. Згодна, що такий графік зовсім незручний, особливо тому, що він не збігається з графіком чоловіка, але платять мені дуже добре. Ще близько року в такому режимі – і ми закриємо іпотеку. Ми з чоловіком вирішили, що заради цього можна і потерпіти.
В принципі, ми з чоловіком так як і більшість пар бачимося вранці і ввечері. Тільки різниця в тому, що вранці після сніданку він йде на роботу, а я поробивши деякі справи лягаю спати. Ну і навпаки – коли він лягає спати, я сідаю працювати.
Я вже звикла, що я буджу чоловіка, ми снідаємо, проводжаю його на роботу, закінчую роботу і лягаю спати годині об 11 ранку. Роблю заготовку на вечерю, мию посуд, пилосошу, а потім на спатки. Встаю я годин в 7-8, іноді в 9 вечора. Залежно від того, чи потрібно готувати вечерю і о котрій годині я лягла.
Увечері я закидаю прання, ходжу в магазин, займаюся ще якимись справами, потім зустрічаю чоловіка, годую його, укладаю його спати, а сама готуюся до роботи. В принципі, як бачите, нічого незвичного немає.
Коли ж приїхала його мама, вона була просто ошелешена, коли дізналася про такий наш графік. Типу, неправильно так жити, чоловік з дружиною повинні влягатися разом. Побубніла, але вгамувалася. Чоловік попросив її не заважати мені вдень спати, вона ніби як пообіцяла.
Але в перший же день мене розбудили її голосні розмови. Це вона так по телефону спілкувалася. Їй-богу, вона так галасувала, що телефон їй, швидше за все, був не потрібен, її і так почули б. Я встигла поспати дві години.
Виповзла із спальні, попросила зменшити свою гучність і дати мені поспати. Все в гранично коректних висловах, хоча на волю рвалися зовсім інші слова. Вона зробила губки бантиком, але велично кивнула. Почала кудись збиратися.
Я вже майже заснула, коли мама чоловіка від душі грюкнула вхідними дверима. Аж стіни затрусилися. Сон вона мені перебила геть. Гаразд, думаю, може вдень вийде поспати. Пішла займатися справами.
Марія Михайлівна повернулася години до четвертої, з обновками, задоволена життям. Я на той час прибрала, приготувала і пішла прилягти. Очі злипалися. Відписала чоловікові смску з розповіддю про сьогоднішній день і почала тихо занурюватися в дрімоту, коли в кімнату без стуку увійшла Марія Михайлівна зі словами “Подивися, яка краса, мені пасує?”.
Побачивши, що я намагаюся поспати, вона вийшла з кімнати. У мене від злості вилиці звело, але я стрималася. Провалилася в сон, ледь не проспала на роботу. Встала, голова, як гарбуз. Відпрацювала на морально-вольових.
Вирішила, що ось тепер як скінчиться робочий день, я відразу ж піду спати. І нехай горить воно все синім полум’ям. О 9 ранку я зачинила ноут і поповзла в кімнату, очі злипалися, голова гула. Вже почала засинати, як в кімнату увійшла Марія Михайлівна.
– Поки не спиш, скажи, де лежить міксер, борошно і сода? Млинців насмажу.
Я ледь стрималась, але пішла і показала, де все лежить. Чомусь я не здатна була зрозуміти тоді, що вона цим міксером буде користуватися, поки я сплю. Ну ось через годину мене рев міксера і розбудив. Я просто завила. Вийшла з кімнати, попросила тиші і не дивлячись на дорогоцінну нашу матусеньку повернулася в спальню, накривши голову подушкою. Цього разу я вирішила виспатися за всяку ціну.
Це мені вдалося. Прокинулася я близько сьомої вечора, голова світла, вдома нікого не було. Млинців, до слова, теж. Ну і добре! Я помилася, вечерю приготувала, підлоги протерла, коли прийшла мама чоловіка і принесла своє невдоволене личенько.
– І довго у вас таке буде продовжуватися? – Запитала вона мене. Я відразу зрозуміла, що вона про роботу.
– Поки іпотеку не закриємо, а там на свободу з чистою совістю.
– А ти впевнена, що ваш шлюб доживе до цього моменту?
На провокаційне запитання я не відповіла, просто посміхнулася. Потім прийшов чоловік і мені стало не до неї. Цей день закінчився гладко.
Третій день її перебування у нас в гостях був ознаменований концертом. Я лягла спати, а Марія Михайлівна взялася готувати на кухні, врубала собі музику на телефоні, щоб не було нудно. Я чесно спробувала заснути, але не виходило. У мене взагалі проблеми з засинанням все життя, а тут ще зовнішній подразник.
Покрутившись хвилин сорок пішла просити тиші. Після мого прохання, вона жбурнула в раковину ложку і почала…
– А дихати мені в цьому домі можна чи тобі і це заважає? Придумала примхи собі, ночами за комп’ютером сидить, а вдень спить, і не чіпайте її, царівну! Хотіла б спати, заснула б, нічого б тобі не завадило. Я в домі сина повинна на одному місці сидіти, тихіше води, нижче трави?! Те не роби, це не роби! Я в гостях, а не за гратами.
– Я не сиджу за комп’ютером, а працюю! На жаль, ви сина квартирою не наділили, доводиться самим викручуватися, як можемо, а можемо поки ось так. І це дім не вашого сина, а наш з ним!
– Працює вона! Що це за робота така – по ночах за комп’ютером?!
Слово за слово, згадалося все, що було і не було. Потім ми видихнули, розійшлися по кімнатах. Чую, синові дзвонить, на мене скаржиться. Скаржся-скаржся, думаю, мені теж є, що сказати.
Я не дзвонила, написала повідомлення, де все детально описала. Чоловік сказав, що ввечері розбереться.
Розбір польотів після приходу чоловіка з роботи почався з новою силою. Я так і не змогла нормально поспати, якимись уривками, тому зла була, як чорт. Марія Михайлівна говорила, що ми неправильно живемо, а я розпещена жінка, якій чоловік чомусь потурає. Ну і я не мовчала, звісно
Чоловік на це все подивився і став на мій бік. Обличчя його матуся витягнулося.
– Мам, ми так живемо, ми так звикли. Так, нам самим не подобається, але такий режим дозволяє нам працювати і швидко закривати іпотеку. У тебе не просили нічого надприродного, просто бути тихіше. Ти до нас навіщо приїхала? Погуляти по місту, сходити в магазини, на концерти, музеї. А замість цього сидиш вдома і повчаєш мою дружину. Так не робиться.
– І що, рідну матір на вулицю виженеш? – Підняла брову Марія Михайлівна.
– Не вижену, а відвезу в готель і візьму номер. Я іншого варіанту просто не бачу.
Марія Михайлівна похапала ротом повітря, нічого не сказала, розвернулася на п’ятах і пішла збирати речі. Через півгодини чоловік відвіз її в готель. Як я зрозуміла, мама на нас дуже образилася і завтра буде міняти квитки.
Я зраділа, ні. Це не перемога, та ми й не воювали. Все могло б пройти тихо і мирно, якби Марія Михайлівна прислухалася до господарів будинку і лізла зі своїм статутом у чужий монастир.
Фото ілюстративне.
