Матері важливіше її співмешканець, ніж рідна дочка. А сталося ось що. Почну здалеку, щоб не виникало питань, і розуміння картини ставало ясніше.

Матері важливіше її співмешканець, ніж рідна дочка

Мені 25 років. Я відучилася в університеті 2 роки тому. Працюю на себе, не за фахом. Є коханий чоловік, який за всі наші спільні роки став мені найріднішим на світі. Він мій оберіг та моя опіка. За це я дуже йому вдячна.

А сталося ось що. Почну здалеку, щоб не виникало питань, і розуміння картини ставало ясніше.

Я у 20 років переїхала жити до мами та її нового чоловіка (тоді вони ще у шлюбі не були). Намагалися дружити, знаходити щось спільне. Все було марно. Марно настільки, що все моє проживання з ними перетворилося на пекло. На хвилиночку, у тій квартирі я маю власність (моя частка – половина квартири).

Коли систематичні скандали стали нормою, то я захотіла розміняти квартиру та жити своїм життям сама.

Але мені, звичайно ж, відмовили з тієї причини, що мамі буде некомфортно з її чоловіком жити у готелі, адже місця мало. Краще донька, йди куди хочеш та живи, де хочеш. А кого хвилює, що їсть дитина і як живе, коли їй 20 років?

У 20 років настав час вже заробляти гроші і годувати своїх батьків, а ще краще, вийти заміж швидше, щоб, не чіпаючи частку в квартирі, з’їхати в якесь житло і вже від чоловіка качати гроші для наших боргів.

Мами, відгукніться! Ви теж так вважаєте, що це правильний підхід до більш дорослої дитини?

Моя мама та її чоловік були у величезних боргах, а чекали вони від мене хоч трохи допомоги в продуктах для початку. При отриманні стипендії моя мама її крала. А коли я пішла на виробничу практику, то й зовсім, вона просила грошей на їжу, одяг чи віддати борги.

Чоловік її свої гроші в комп’ютерну гру все давав. Він не хотів наповнювати холодильник тому, що я не його дочка і не спілкувалася з ним.

Живу я так років зо два в цьому всьому. За цей час вони нічого не зрозуміли і мене вирішили вигнати. А який з мене толк?

ЖКП не плачу, на продукти не даю, кредити не сплачую. Бач, яка! Сукні та парфуми собі купує, а ми тут голодні сидимо чи мама без випивки!

І в цей момент я назад повернулася до батька, якого вже немає з нами. Мій хлопець подивився на це все, здивувався таким споживчим ставленням, зробив пропозицію, щоб ми з’їхалися. Живемо 4 роки душа в душу, але мама й надалі продовжує діставати.

Частка моя там так і є у власності, за неї комунальні вона не платить. Її чоловік сказав так: «Навіщо тобі платити? Це її борг і власність, хай платить». Зрештою: арешт моєї карти. Минулого року моїх грошей списали 6000 тисяч, а цього року 7000 грошей мого чоловіка!

Так, вони були на моїй карті, але вони зароблені не мною. Він здивований з цієї ситуації. На що мама сказала:

«я не повертатиму, тому що коплю на нотаріуса, щоб ти переписала на мене частку свою. Тільки в такому разі я законно гаситиму борги. Батько твій не з нами вже, я не віддам її за його гроші. Тобі не жирно два майна зараз мати? Нам із чоловіком гостинка не потрібна. Інакше він від мене піде, і ти це знаєш. А раптом, ти сама якісь гроші візьмеш і частку відберуть? Виплачуй з квартири батька свого та й усе».

Так відбувається й донині. Питання, власне в тому, чи правильно буде, якщо я продам свою частку в квартирі, щоб закрити борг батька? Батько просив мене зберегти його квартиру. Як мінімум, жити я в ній поки не буду, але для своїх дітей бодай збережу. Мало, як у житті буває. Поки що дітей немає, але хочу.

You cannot copy content of this page